Н.Чотириста пятдесят девять Двісті двадцять шість
Р.Чотириста пятдесяти девяти Двохсот двадцяти шести
Д.Чотириста пятдесяти девятьом Двомстам двадцяти шістьом
З.Чотириста пятдесят девять Двісті двадцять сім
О.Чотирьомастами пятдесятьма девятьма Двомастами двадцятьма шістьма
М.на Чотирьохста пятдесяти девяти на Двохста двадцяти шести
Н - дуб, дівчина, гніздо
Р - дуба, дівчини, гнізда
Д - дубу (-ові), дівчині, гнізду
З - дуб, дівчину, гніздо
О - дубом, дівчиною, гніздом
М - на дубі (-ові), у дівчини, у гнізді
К - дубе, дівчино, гніздо
"У якій країні я б хотів жить?"
Нещодавно я задумалась: у якій країні я хочу жити? Відповідь була неоднозначною: там,де жити добре.Але ж де так добре?Мабуть,в мозок кожної людини приходила така думка.
Проживаючи в Україні майже кожен думає переїхати туди,де є порядки і усе контролюється державою і законом.Така "казка" існує в Європейських країнах,США,Великій Британії.Усіх тягне туди.Проте,чи дійсно там так солодко і добре?Вивчаючи кожну з них бачиш як світлі,так і темні сторони.
Кажуть,добре там,де нас нема.Це абсолютно вірно.Шукаючи собі "невидимі" ідеали і проводячи себе у пошуках щастя,ми так і не знаходимо того ідеалу,який ми так довго шукали.Усюди є свої недоліки.Як є недоліки,то нам це не подобається.
Я думаю,що треба припинити ці полювання за прекрасним,і творити це прекрасне у своїй країні.Інші країни стали країнами мрій через важку працю людей і влади над країною.
Нема того,чого тобі не вистачає?Створи!Хіба це важко?!З кожного з нас починається демократична країна - країна людських мрій,з малесеньких цеглиночок:бажань і діла.Тоді наша Україна буде Раєм на Землі!
<span>1. Без рідної матки не солодко дитятку. 2. Не холодно дитині в батьковій свитині. 3. Дурному не нудно й самому. 4. Без солі не смачно. 5. Без хліба не ситно. </span>
План до казки "Лисиця, що впала з неба":
1. Погоня за Вовком.
2. Обіцянки Вовка.
3. З неба падає Лисиця.
4. Ворона та Лисиця починають дружити.
5. Звірі оббріхують Вовка.
6. Розбійницю розкрито.