Ответ:
Гармонія людини і природи як велика духовна цінність.
Кажуть, у природи немає для нас ні нагород, ні покарань, у неї є лише наслідки. Я особисто це розумію так, що людина і природа взаємозв'язані і взаємозалежні. Людство використовує природне багатство: ліс, водоймища, гори, тварин і рослин. Природа, здається, щедро ділиться всім цим. Але в останні часи гармонія людини і природи швидше нагадує "екологічне рабство". Людина бере, але, нажаль, не віддає. Людина - споживач, а не партнер. Природа кричить: "Земляне, не нищ мене! Не вирубуй дерев в горах! Не забруднюй океани пластиком! Не нагрівай чадом планету! Не спалюй тваринок в полях!.." Сказати по правді, не нищити природу може лише людина з духовними цінностями. Не йде мова про релігійні переконання. На мою думку, ти можеш не читати книжок і не дивитися Діскавері про природу, можеш на мати вдома жодної домашньої тваринки, але в наш час інтернету неможливо не знати про екологічні проблеми країни і світу.
Отже, щонайменше, що може зробити кожен з нас зараз і тут, - це не викидати папірці і білетики на вулиці собі під ноги, сортувати сміття вдома і не знущатись над бродячими тваринами. Тоді, мабуть, можна говорити про гармонію людини і природи....
Объяснение:
Кожень день після занять я витрачаю свій вільний час на е шоб зробити уроки.Це мені якось приносить обов"язковість .Я користуюсь підручниками ,книгами ,питаю батьків,дивлюсь в інтернеті.Я дуже люблю писати твори ,може я якось себе так уявляю письмеником .Коли я вчу вірши мабуть я себе відчуваю якимось оратором.Я гадаю що готування уроків ,який займає мій час дуже важливий!
(Пробач що такий малий)
1) Яскраве сонце, схоже на величезний яскравий диск, поволі скочувалося за далекий горизонт. Вечірні сутінки густішали. На високому чистому небі почали з’являтися перші зірочки вечірні. Находила коротка літня ніч.
2) Осіннє холодне небо заволокло темними важкими хмарами. Ураганом здійнявся сильний вітер. На землю впали перші важкі краплі дощу .
<span>Якби хтось прихованою камерою зняв фільм про один день нашого класу.А потім цей фільм розмістив би в Інтернеті, цікаво, змогли б користувачі Інтернету визначити, чи сучасні наші дівчата та хлопці, чи вони з XX століття? Ось я й подумав: що означає «бути сучасним»? За якими такими прикметами можна визначити, представниками якого часу є мої однокласники і я?По-перше, почнемо із зовнішнього вигляду хлопців. У Руслана Бесєдіна, який сидить поряд зі мною за партою, довге волосся. Але такі зачіски мої однолітки носили й раніше, цим нікого не здивуєш. Що ж до одягу – нічого особливого не має: джинси, светрик, кросівки.По-друге, звернемо увагу на деталі. Головне – майже у кожного – мобільний телефон. Кого зараз здивуєш позивними мобільного на уроці? Учителі, звісно, забороняють користуватися телефоном під час уроку, і учні відключають телефони, та все ж коли-не-коли хтось і порушить заборону.По-третє, на перерві хтось слухає плейєр, хтось списує завдання на урок, яке має бути – не встиг вдома або не зміг зробити; хтось іде до їдальні. Тут, мабуть тільки плейєр є ознакою нашого часу. Я, звісно, міг би сказати ще про комп’ютер. Наша школа підключена до Інтернету і може пишатися двома комп’ютерними класами. Але я вважаю, що це тільки зовнішні деталі, які вказують на час знятих подій. Що ж означає «бути сучасним»? Я вважаю, річ не в мобільному телефоні, і не в комп’ютері, а в тому, що, маючи все це, ми не втратили здатності співпереживати іншим людям, плакати над оповіданням І. С. Тургенєва «Муму», бути чесними, вміти дружити, не зраджувати товаришів, домагатися поставленої мети своєю сумлінною працею.Такі якості були притаманні людям, які жили і в XX, і в XIX столітті. А хіба створені старшим поколінням шедеври архітектури, музики, живопису, літератури не сучасні? Сучасний талант. І завжди будуть сучасними доброта і порядність.Отже, дивлячись на екран комп’ютера, треба доходити висновків про героїв і сюжету не за зовнішніми ознаками і навіть словами, а за їхніми вчинками.<span>
</span></span>
