1)Кiнь на чотирьох i той спотикаеться.
2) Сонця в мiшок не сзоваеш.
3)Слово не горобець, вилетить не спiймаеш.
4) Зав'язати, то не слово сказати.
5) Своривши сiм'ю- створюеш рiд.
Я уявляю так:
-Добридень (подруго) друже! Як справи?
-Привіт, добре, що ті сьогодні робив?
-Та нічого, вийшов прогулятися трохи.
-А куди ти йдеш?
-А до дому.
-Навіщо навулиці так тепло и сонячно що аж пахнуть квітки, зоставайтя (ім'я)!
-Добре куди підемо?
-Давай в садочку погуляємо?
-Добре йдемо!
<span>собаками загнаний на списи, стікаючи гарячою кров’ю в останній несамовитості
гриз залізо наконечників трощив дерево списівищ. Його випружене тіло лиховісно
скрикувало в тисячних вогнях, воно ось-ось мало вибухнути червоною кривавістю.
Але звір, видно, відчував наближення останньої миті. Він не хотів смерті, прагнув
уникнути того кінця, після якого вже не буває початку. Переповнений передсмертним
риком, він жахнув з кола знищення. Його
затьмарені болем очі все ж здобулися на ще одне зусилля, щоб забачити вільний
проміжок. Задране в лютій зневазі, рило хапливо нюшило дорогу, заволохатілі вуха
вловлювали щонайменші продихи лісового повіву волі. Умить лишив кабан у тій
улоговині людей собак гострі, довгі списи і помчав по схилу вгору, де самотньо
приглядався до ловів князь Ярослав (П. Загребельний).
</span><span />
Закортіло-захотілося
вщухла-зупинилася
вирувала-діяла
підводилася-вставала
<span> ще,трошки, з ранку, сьогодні, ледве, завжди, з ранку, зараз, так, звичайно, в мить, додому, зовсім, особливо, швидко, вдома </span>