Привет
- Ганно Петрівно, доброго дня. У мене є чудова ідея!- Доброго дня, Петрику. Слухаю тебе. - Давайте на Різдвяні свята поїдемо усім класом до Львова! Ось список тих, хто поїде! А тур можна замовити у агентстві, де Тетянин батько працює, він нам знижку зробить, зовсім дешево вийде! Ганно Петрівно, ви ж нам колись самі розповідали, як там гарно...- Петрику, Петрику, притримай коней. Така екскурсія, звісно, буде дуже цікавою та корисною. Але ж, безумовно, треба все добре обміркувати. - Авжеж, Ганно Петрівно. Ми вже все обговорили з класом і, до речі, ще вчора. - Які ж ви, діти, в мене розумні й самостійні... Добре. Зараз буде останній урок. Нехай ті, хто хоче поїхати, залишаться після уроку в класі, обговоримо деталі.- Дякую, Ганно Петрівно!- Немає за що, Петрику.
Із самого раннього дитинства я мріяв про собаку. І от моя мрія збулася. Батьки подарували мені песика. Він весь білий з невеликими чорним плямами. Його порода - далматин. Я назвав собаку Флюком. І з тих пір ми стали нерозлучними друзями.
Минув час і нині Флюк вже дорослий собака. Він дуже звик до мене. Одного разу у лісі нам зустрілися дві величезні вівчарки. Вони накинулися на Флюка і повалили його на землю. Але, на щастя, прибіг лісник і відігнав своїх собак. Флюк відчув себе переможцем і гордо підійшов до нас.
<span>Я радий, що в мене є собака, мій вірний надійний друг.</span>
Чи прийшла осінь у золоті городи?
Леся сіса робити домашню роботу з математики, але її щось відволікло.
Моя бабуся любила трудитися коли працювала на фермі.