Помещик.
Глупый, ленивый.
Жалуется, молится, мечтает.
Вовсе не приспособлен к жизни.
Лодырь.
Мужики
Работящие, сильные.
Трудятся, стараются, исчезают.
Готовы преодолеть любые трудности.
Крестьяне.
Поетичну творчість Калинця, за пропозицією самого автора, прийнято хронологічно поділяти на дві головні частини: дев'ять книжок, написаних перед ув'язненням у 1972 р. (з них офіційно в УРСР опубліковано було лише першу — «Вогонь Купала», 1966, решта функціонувала у самвидавному обігу) і вісім — написаних під час ув'язнення та на виселенні (до 1991 р. функціонували тільки у Самвидаві). Згідно з цим поділом і було підготовлено та випущено два томи поезій Калинця — «Пробуджена муза» (Варшава, 1991) та «Невольнича муза» (Балтимор — Торонто, 1991). 1991 року збірку вибраних поезій «Тринадцять алогій» видано було також в Україні і у Росії.
Ілюстрації до збірки поезій Ігоря Калинця «Відчинення вертепу», які були видрукувані в Лондоні під назвою «Поезії з України» створив у 1969 Богдан Сорока.[1] Це спонукало КДБ порушити кримінальну справу проти художника, десятиліття його твори забороняли виставляти і згадувати його ім'я у пресі. Інші збірки поета: «Підсумовуючи мовчання» (1971), «Коронування опудала» (1972), «Слово триваюче» (1997), «Терновий колір любові» (1998).
Один із найтонших дослідників поезії Калинця Данило Гузар-Струк у передмові до «Невольничої музи» виокремлює «три головні течії» в його поезії: «оспівування культури, любовне прагнення та суспільний протест». Висока культура поетичного мислення й мовлення, любов до текстових стилізацій, надзвичайна формальна винахідливість притаманні Калинцю упродовж усього його творчого розвитку, а такі риси як ерудиція, іронічність, шляхетність у поводженні зі словообразом роблять цю поезію без перебільшення видатним явищем.
1-это 456 рублей (средняя)
2-464 рублей (хорошая)
3 - 293 рублей (плохая)
У нее есть автор а у другие придуманы народом
Для жизни каждого человека просто необходимо иметь свою личность, то, как о тебе сложат мнение, будут ли тебя уважать, напрямую зависит оттого, какую личность ты из себя представляешь.
Не все мы рождены личностями, точнее, ни один из нас. Мы становимся личностями по мере нашего взросления, у кого-то, это происходит быстро, у кого-то, медленнее. Но всё же, все мы приобретаем свою личность.
Обрёв её, мы сможем мыслить более здрава, и опираясь на те знания о мире, обществе и остальным различным вещам, которые мы узнали за жизнь, ребёнок же, который ещё не стал личностью, не может мыслить здраво и поэтому зачастую поступает безрассудно, и всё же, со временем учится на своих ошибках, перерастая с годами в индивидуум, личность.
