<span>Фізична культура традиційна для українців,бо за давніх часів фізичні вправи були частиною українських обрядів. З часом вони перетворились у рухливі ігри й танці: Гопак, Козачок, Метелиця,Аркан.
</span>Коли ви граєте рухлививі ігри й танцюєте,то зміцнюєте м"язи,бо з<span>аняття танцями сприяє тренуванню гнучкості й рухливості суглобів. А ще ви привчаєтеся правильно дихати, також зміцнюється серце - і ви стаєте швидкими, спритними й витривалими.
</span><span>Отже, танцюєте із задоволенням,бо танці - корисне для здоров"я, приємне й захопливе заняття.</span>
Людина вона є суспільною одиницею, соціальною істотою, тим ми і відрізняємося від наших попередників( тварин- та теорією). Так нам може щось не подобатися,щось не сприймаємо, але це ж нормально, у кожного ж нас свое виховання, життя, характер та темперамент врешті- врешт. Але ми повинні бути контрольовані законом, захищені якщо не їм то суспільством, вірити якщо не в Бога, то хоча б в майбутнє)
Майже щоліта я їжджу до бабусі в село Веселе. Там у мене є приятель
Андрій. Він мій ровесник і так само, як і я, приїжджає влітку до своєї
бабусі з міста. Андрій - веселий і добрий товариш, хоча й любить
прихвастнуть, та й боязкуватий малість: Один раз пішли ми з Андрієм і
іншими хлопцями в ліс. Довго ходили, назбирали грибів, наїлися чорниці.
День уже давно перевалив за обід, коли ми повернули додому. Ідемо, різні
цікаві випадки з життя один одному розповідаємо. А Андрюшка що не
скаже, виходить, що він самий сміливий, найшвидший, самий кмітливий. Ми
посміюємося тихенько, але не заперечуємо - нехай собі бовтає. Але отут
недалеко від краю лісу ми почули незрозумілий шум. Загрозливий тупіт
насувався прямо на нас, тріскотіли суки, і мені, якщо чесно, стало
небагато не по собі. Але. я подивився на місцевих хлопців і побачив, що
їм ничуточки не страшно.
Андрій же, не втрачаючи ні секунди, незбагненним чином забрався в
густі колючі кущі й тихо, з розширеними від страху очами, подавав нам
звідти знаки. Незабаром шум вийшов, і сільські хлопці прийнялися
реготати, витягаючи Андрюшку із чагарнику. Виявляється, за пагорбом
пролягала тропа, по якій сільська череда вертається додому. Так ми,
міські, злякалися звичайних корів, а Андрій цим летом більше не
хвастався.
2 варіант
Із приходом осіни починається грибна пора. По вихідним ми всією
родиною сідаємо на електричку і їдемо в ліс. У кожного в руках більший
кошик, а за спиною - рюкзак з їжею й теплими речами.
У цю неділю асі було як звичайно. паровоз, Що Пихкає, привіз нас на
станцію о шостій годині ранку. Ми відправилися по стежці в глиб лісу,
любуючись золотавим листям і радуючись тихій сонячній погоді.
Після недовгого привалу й сніданку почалося «грибне полювання».
Грибів виявилося сила-силенна: і сироїжки, і маслюки, і білі, і
лисички... Більші й зовсім малюсінькі, які є смачніше всього. Ми так
захопилися, що зовсім забули про необхідність запам'ятовувати дорогу, а
коли спробували зорієнтуватися, зрозуміли, що... заблудилися.
Спочатку я дуже зрадів: от було б здорово заночувати в лісі! Але мама
швидко остудила мій запал, сказавши, що осінні ночі холодні, та й спати
не на чому - спальники-те ми не взяли. Тому було вирішено вибиратися.
Ми рушили навмання, голосно кричачи «агов! агов!». На щастя, незабаром
нам зустрілися інші грибники, які й вивели нас на станцію.
<span>Додому ми повернулися утомлені, але з повними кошиками грибів. Так, ця пригода запам'ятається мені надовго.</span>
Сьогодні ми з друзями вирішили у похід.Але перед ним ми вивчили правила поведінки з вогнем.Адже якщо розпалити вогонь і забути потушити може статися пожежа.А як відомо це саме страшне що може статися у лісі.Тому що може загорітися старе листя яке позбавить житла а може і життя багатьох комах.Від листя почнуть горіти дерева у них теж немало комах і білочок.
Тому друзі затямте раз і назавжди що з вогнем на природі треба бути обережним!
