Прогулюючись лісом, ми знайшли джерело із дзеркальною водою
Надвечер на дворi похолодало.
я не навмисне розбила вазу.
нарештi я досхочу зможу гуляти.
навшпиньки я пробiгла по кiмнатi.
дотепер я не хворiла.
[п о | ш ч а | с т и т'], и – наголошена.
Ті ж учителі говорили, що з Тимка вийде художник. Він справді непогано малював. Однак вчитися далі не схотів. Після одного зимового надвечір 'я. Тоді з городу він спостерігав захід, захмарений, з льодовою сизгетю, яка внизу переходила в похмуру, що поволі наближала обрій, темінь. Од неї в Тимка вповзала відлюдьку-ватість лютневої ночі, на яку безнадійно щось очікувало<span> (Г. Штонь).
</span><span>…Горобина і ялина стояли поруч. Зовсім близенько одна до одної. І тому вони часто перешіптувались між собою. На ялинці росли хвоїнки і шишки, а на горобині – листя і грона жовтогарячих плодів. Ялинка дивилась на свою подругу. Горобині було незручно, і вона почервоніла. Кожен плід її спалахнув жаром. Ялинка замилувалась нею. Яка-то гарна горобина!
</span>