Твір оповідання на вільну тему МОЇ ЗАХОПЛЕННЯ. Кожен народ, піклуючись про своє майбутнє, прагне передати наступним поколінням усі свої знання і досвід. Тому звертаємося ми до фольклору, цієї мудрості народної, вчимося народним ремеслам. Кожен вид народного мистецтва збагачує наших сучасників. А взагалі, нашому поколінню пощастило, бо живемо в цивілізованому світі, є безліч інформації про життя не тільки своєї держави, а й різних країн і народів. Саме наявність різноманітної інформації дає змогу мені і моїм ровесникам займатись улюбленою справою, обирати собі заняття до смаку. Мої батьки вважають, що дитина повинна сама вибрати собі улюблену справу. А оскільки всі діти талановиті, то батьки повинні направити дитячі таланти в правильному напрямку. Дитинства я виявляв здібності і до малювання, і до музики, і до спорту. Тому батькам було дуже важко водити мене в ізостудії, музичної школи і в басейн одночасно. Зрештою довелося вибирати між трьома захопленнями. Я не міг визначитися - і захопився технікою. У гуртку авіамоделювання мені дуже подобалося. Досвідчені керівники вчили гуртківців проектувати і збирати авіамоделі. Але я, на жаль, далі однієї моделі не пішов, більше дивився моделі інших, ніж робив власні.
Ще нещодавно важкі краплі теплого дощу падали на землю. Напували трави, дерева та квіти. А вже виглянуло лагідне сонечко. Одинокі перехожі складають парасольки. Висихають калюжі. Діти з радістю знову вибігають на подвір’я.
Ось таким є короткий та добрий літній дощ.
------------------------------------------------------------
Осінній дощ тривалий та холодний. Струмками тече вода з гілок дерев та дахів осель. Темні хмари ще довго виснуть над землею. Вітер то здіймається, то вщухає. Вздовж доріг та тротуарів зробились тоненькі потічки. Перехожі завбачливо узяли парасольки. Перестрибують через калюжі. У повітрі неприємна сирість.
Осінні дні наповнені дощами.
-------------------------------------------------------------
Літній дощ.
Ще зовсім недавно на небі сяяло привітне сонечко.
А тепер на зміну теплу прийшов проливний дощ. Його великі краплі вистукують дощову мелодію на асфальті. Хоч і не всій дітворі це до вподоби, проте він дуже потрібний та корисний для природи. Зрошує безмежне поле. Напуває рослини такою потрібною водицею. Приносить довгождану прохолоду в спекотний день.
<span> Після дощу усе починає оживати. Гарненькі маленькі квіти піднімають свої голівоньки. Здається вони вітаються з сонечком, що вже знову виглядає на блакитному небі.</span>
«Козак» - (множ. «Козаки») – не нашого, а тюркського походження, що означає сторож, вартовий, представник військового стану, воїн-найманець той, що йде попереду. В турецькій мові слово«козак» означає вільна, незалежна людина.