сновний о́дяг запорі́зьких козакі́в — сорочки, шаровари, шапки та жупани.
Похідним одягом козаків були дві пари шароварів, сорочка, кафтан з грубого сукна, шапка та свита з кобеняком.
У мирний час запорожці одягались доволі багато. Сорочка з шовковими застіжками, шаровари, червоні чоботи. Поверх сорочки одягали кафтан, який міг бути шовковим, парчевим або суконним. Кафтан підперезували шовковим пасом — широким шовковим поясом, перетканим на кожну четвертину золотими або срібними нитками. Поверх кафтана накидали свиту, завжди суконну з розрізаними рукавами, які, як правило, защіпались один на другий і закладались ззаду під кобеняк, який вживали під час дощу або негоди. На голові запорожці носили брилі або гострокінечну хутряну шапку або кобур — суконну червону шапку з бобровою опушкою. На каптан, через праве плече вішався на перев'язі самопал. А за поясом, на ланцюжках два пістолети і ніж замість кинджала. Шаблю в мирний час носили рідко, хіба тільки на раду. Тоді ж надівали поверх кафтана — сталеву сітку(сітку-кольчугу). Бороди та голову голили, залишаючи пасмо волосся в вигляді коси, яке закручували за ліве вухо три-чотири рази. Важкою образою було взяти запорожця за чуприну — вона була для нього священою.
<span>У IX столітті було запроваджено християнство в слов'янських землях. Віра у єдиного Боже, і сини Ісуса Христа перетворила слов'янську міфологію на казку зі щасливим кінцем. Верховні божества прийшли о забуття, а народної пам'яті залишились уявлення про будинкових, відьом, мавок, лісовиків, водяних. Наші древні предки вірили, що все світ заповнений богами, що все природа жива і наповнена різними чудесами. Главнейшими були боги, які всім керували, по них йшли нижчі демони, які були старшим богам. До наших дням зберігся міф з приводу створення світу. У ньому розповідається, що бог грози Перун, який жив на небі, боровся і диявола Велесом, який жив землі. Велес вкрав воду, людей, худобу, і потім і жінку Перуна. Бог грому розсердився і намагався блискавкою вбити диявола. Але хитрий Велес перетворювалася на людини чи тваринних і ховався від розплати. Він втікав грому й блискавки де він, де диявол лягав, з'являлися пагорби, де кашляв - там виростала гора, чи скакав - там з'являлася пасмо високих гір. Однак ніщо були сховати Велеса від гніву Перуна, який стрілами розколює каміння. Громовержец убив свого ворога, порубав його за частини й розкинув їх у різні боку. Після цієї битви пролився благодатного дощу, і Земля перетворилася на зелений, квітучий рай. Перун - син прабога Неба. Його зброю - це стріли, веселка - щит, а хмари - кучері і борода. Грім наші пращури вважали слово божа, вітри бурі - як він подих. Громовержец дав людям вогонь, посилав дощі на поля. Давні слов'яни вважали Перуна богом морів, річок, вітрової, бур. Усе світі було підвладне йому. Та згодом у свідомості людей імена, що раніше не давали верховному божеству, стали іменами окремих богів: Перун - бог грому й блискавки, Сварожич - бог вогню, Морський цар - бог води, Стрибог - бог вітру, Дажбог - бог сонця. На жаль, міфи наших предків збереглися у народній пам'яті лише небагатьох піснях та казках, що їх важко їх повністю відтворити. Але маємо знати, як і слов'янські народи творцями міфів, які поетично, образно пояснювали створення світу і явища природи. Історія розвитку людства налічує тисячі років. За цей період різні пройшли різний шлях, але вони на зір зародження цивілізації оживляли природу, населяли її різними істотами. Отож явища природи ставали для таких людей предметом поклоніння. Згодом осіб розпочав відокремлювати сам предмет з його магічною сили, і з'явилася віра у демонів. Магическая сила перетворилася на поданні людей на чудовиська і страхи, які до людини вороже. Проте їх можна було обдурити, піддобрити, ми інколи з ними можна було домовитися і навіть у окремих випадках отримати реальну допомогу. Магическими силами населяли всі навколо і слов'яни. Кожне дерево, кожен струмок, ріка, ставок, вдома селян мали свого заступника як мавок, водяних, будинкових. Слов'яни не рубали дерева так, ніж попросити вибачення в хазяїна лісу, без звернення до Сверка-солнцу не починали сільськогосподарські роботи, різними засобами захищали свійських тварин від погані, яка мала оселитися у хлівах, піддобрювали будинкового, що був жити у кожному дому. На боці земної кулі океанічні полінезійці, життя було був із океаном, населяли водну стихію чудовиськами. Перш ніж розпочати будівництво хат чи човнів, полінезійці піддобрювали дух дерев, просили підтримки у виборі хорошого дерева. Кожне події їхнього життя була зі складними і незрозумілими сторонній людині ритуалами і моліннями. Від злих сил природи полінезійці захищалися татуюванням. Вони покривали магічними знаками її і вірили, що це збереже їхнє життя в далеких мандрівках по океану, захистить від вітру і бурхливих хвиль, принесе вдале риболовлі. Особливо цікавими, як у погляд, є вірування американських індіанців, які відділяли своє життя від життя природи, якщо вони повністю від неї. Кожне індіанське плем'я мало свій тотем - тварин, від якої, за віруванням, скидалися усіх членів племені. Вони мали писемності, тому численні міфи передавалися із різних вуст у вуста і до часів. Практично в міфології всіх народів є пояснення створення світу, зародження життя землі. Ці міфи по-різному розкривають важливі питання, але у міфології всіх народів присутня вища сила, яка створила усе, що оточує людини, і всі, що то вона може осягнути силою власного розуму. Вивчаючи міфологію різних народів, зможемо краще зрозуміти історію розвитку цих народів, спосіб їхнього життя і культуру.</span>
Бджола мала, а й та працює.Без діла жить — тільки небо коптить.Без діла слабіє сила.Без охоти нема роботи.Без роботи день роком стає.
