Н.в.-клас;
Р.в.-класу;
Д.в.-класові;
З.в.-клас;
О.в.-класом;
М.в.-на (у) класі.
Н. тисяча вісімсот сорок два
р. тисячі восьмисот сорока двох
д. тисячі восьмистам сорока двом
зн. тисячу вісімсот сорок два
ор. тисячею вісьмастами сорока двома
м. (на) тисячі восьмистах сорка двох
Г) Літня ніч спокусити зрадлива, крилом одним підсвічування обняла.
Тут немає прямої мови, тож і нема звертання.
У сонячний березневий день в місті починають танути бурульки і біжать перші струмочки. Посміхається сонце. Теплий вітерець грає з хлопцями в догонялки. Весна вступила в свої права. Спочатку з'являються проталини, але скоро земля, мокра, просочена водою, всюди показується під снігу. Мине ще тиждень-інша, і сніг залишиться хіба де-небудь в глибокому яру, в який не заглядає сонце. Небо стає все синє, а повітря тепліше. Ще не весь сніг зійде, коли то там, то сям почне показуватися з-під старої пожовклій трави яскраво-зелена травичка. Разом з травою з'являться і перші квіти: голубенькі проліски та жовті вогники мати-й-мачухи. Дерева струснулися після зимової сплячки, набираються сил - ось нирки на гілках проклюнулися зеленими листочками. Якщо прорубати в цей час кору берези або клена, то під неї закапає солодкий і запашний сік. Швидше б весна набиралася сил! Хочеться вдосталь побігати з друзями під теплим сонечком. Мій м'яч всю зиму лежить самотньо в кутку і теж чекає теплих днів. Коли я беру м'яч і починаю його підкидати, тут же доноситься голос мами: «Вова, поклади м'яч на місце, а то ще розіб'єш небудь». Тоді я беру м'яч і тихо шепочу йому: «Почекай, дружок, ще трохи, і ти будеш на волі». Приходь скоріше, весна!
Пишається - присудок
Калина - підмет
Червона - означення
Над водою - додаток