Діелектрик (ізолятор) — речовина, середовище, матеріал, що практично не проводить електричний струм. Основна властивість діелектрика полягає в здатності поляризуватися в зовнішньому електричному полі. Концентрація вільних носіїв заряду в діелектрику не перевищує 108 см−3.
Розглянемо детальніше процеси в діелектрику, вміщеному в зовнішнє електричне поле, наприклад, між різнойменно зарядженими електродами.
У однієї групи діелектриків, званих неполярними, при відсутності зовнішнього (основного) поля позитивно і негативно заряджені частинки, що входять в молекули (атоми), як би врівноважують один одного (власне поле відсутнє); молекули їх є електрично нейтральними або неполярними (рис. 1, а). У таких діелектриків під дією зовнішнього поля відбувається зміщення електричного центру негативних зарядів (електронів) назустріч напрямку поля (рис. 1, б). З точки зору електричних властивостей така молекула в зовнішньому полі може розглядатися як диполь, тобто пара різнойменних точкових зарядів +q і -q (рис. 1,в), які знаходяться на невеликій відстані l один від одного (плече диполя). Заряди, що утворюють диполі діелектрика, називають пов’язаними, а добуток заряду q на плече l називається електричним моментом диполя:
5*3*0.6=9м^3 - обьем (V)
V*P=9*700=6300кг - масса (M)
Ответ: 6300кг
Все точно правильно!!!
1. Повышение температуры тела.
2. Дело в том, что влетают они в атмосферу с очень большой скоростью- от 10 до 60 Км/с . При такой большой скорости при влете в атмосферу трение о воздух становится очень большим и они настолько сильно нагреваются от этого, что просто напросто испаряются.
3.Когда температура тела может быть меньше, чем температура льда.
Вариант "В". Потому как на тело не действуют никакие силы, да и изучая механику, первым приступают именно к данному типу движения.
