Свержение Временного правительства, ликвидация двоевластия, а также выдвинут лозунг "Власть Народу", "Власть Советам".
<span>
</span>
Выборы в Учредительном собрании не удовлетворили их, они <span>показали, что основной состав Учредительного собрания окажется эсеровским, что означало угрозу большевикам</span>
<span>Сельское хозяйство в пореформенной России было <span>экстенсивным, </span>увеличение валовых сборов </span><span>зерна достигалось за счет распашки новых земель </span><span>(в то время как при интенсивномразвитии при</span>рост производства обеспечивается совершенствованием земледелия и подъемом урожайности). Основным поставщиком хлеба оставались помещи<span>чьи хозяйства, но постепенно возрастала и роль </span><span>крестьянских. В мировом экспорте хлеба Россия </span><span>занимала первое место.</span>
В общине было коллективное землепользование и индивидуальное ведение хозяйства. Крестьяне владели землей чересполосно и получали средний уро<span>жай года. В большинстве общин земля нарезалась </span><span>по числу мужчин; при рождении мальчика семья </span><span>получала надел, со смертью мужчины — лишалась <span>надела. Такие <span>«частные переделы» </span>происходили </span>постоянно. В среднем раз в 12 лет происходил <span>«коренной передел»: </span>общинные земли заново разбивались по числу мужчин.</span>
В целом реформа значительно ускорила переход от застойного натурально-потребительского хозяйства к товарно-рыночному.
1.<span>Они обещали грекам что освободят их и греки станут независимыми,Греки им поверили и они вместе захватили Македонию.Но Рим не сдержал обещания и они подчинили себе Грецию.
2. </span>Ещё в начале войны Рим всегласно объявил о намерении освободить греческие города от македонского владычества. После разгрома македонян в битве у города Пидне, грекам стало ясно, что владычеству пришёл конец. Но независимость была мнимой и греки сразу же стали римскими поддаными.
<span>Во время битвы под Пидной главным преимуществом римлян было гибкое легионное построение, которое в горной местности быстро разгромило неповоротливую македонскую фалангу.
3. </span><span>Оно проявилось в том,что римляне построили могущую армию в виде фаланги.Тысячи легионеров стояли плечом друг к другу.Римлянам удалось построить всемогущую армию и победить македонян.Римские колесницы стояли по бокам.Это было ещё одно мудрое решение римского консула и сената.Ведь если б колесницы поставили бы посередине,то конечно их бы армия понесла поражение.Колесницы весьма большие,и не могут стоять посередине армии.</span>
ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО
Бурхлива військова та реформаторська діяльність Олександра Македонського обірвалася зовсім несподівано. Цар готував похід в Аравії, а надалі думав про експедиції в Карфаген, Італію, Сицилію, мріючи дійти до Геракловых стовпів (тобто до Гібралтарської протоки). Однак у самий розпал військових приготувань 33-річний Олександр раптово важко захворів. Хвороба розвивалася стрімко, не допомагали ніякі ліки, і 10 червня 323 р. до н. е. у Вавилоні великий полководець помер. Смерть його була настільки несподіваною, що у війську негайно поповзли чутки про отруєння.
Намагаючись дати загальну оцінку діяльності Олександра Македонського, слід насамперед зазначити суперечливі риси його особистості. В описах античних авторів, він постає людиною, яка вчинила як великі подвиги, так і великі злочини. Напевно,
таку оцінку треба визнати найбільш вірною, і головне в ній – епітет «великий», який може бути прикладений буквально до всього, що пов'язано з Олександром, настільки грандіозними, як би перевершують звичайні людські масштаби були його звершення. Не випадково в історичній традиції більшості народів, як давніх, так і сучасних, цього діяча іменують Олександром Великим.
Колосальна держава, яку створив Олександр шляхом завоювань, виявилася нетривкою. Держава-гигантдержалось, по суті, лише волею свого засновника, не маючи надійних скріплюють чинників – економічних, соціальних, культурних. Якщо б Олександр прожив довше, можливо, його об'єднавча внутрішня політика принесла свої плоди. Але творець держави помер – і держава розпалася, бо надто нерівними були її складові. До нової політичної моделі держави
належало прийти довгим шляхом воєн і смути.
Основні історичні заслуги Олександра пов'язані не стільки з розвитком політики, скільки з розвитком цивілізації. Сприйнявши від свого наставника Аристотеля ряд основоположних ідей – про полісі як вищий тип державної організації, про первісний перевазі еллінів над «варварами» – Олександр пішов далі.
Всією своєю діяльністю він строилновый світ, в якому принципи поліса використовувалися в пристрої великої держави, в якій відбувалося злиття народів грецького світу і народів Сходу на якійсь загальній основі. Це був мирэллинистической цивілізації, засновником якої з повним правом має бути названий саме Олександр Македонський.
Олександр Македонський завжди був і залишається одним з найбільш популярних історичних персонажів.
