? <span> </span> <span> Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям. </span> <span> Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги. </span> <span> Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків". </span> <span> Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими спостереженнями над природою відстоюють щастя людини. </span> <span> А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні! </span> <span> Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ. </span> <span> На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді. </span> <span> І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..." </span> <span> Не дай спати ходячому, </span> <span> Серцем замирати </span> <span> І гнилою колодою </span> <span> По світу валятись. </span> <span> А дай жити, серцем жити </span> <span> І людей любити... </span> <span> Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд. </span> <span> Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса. </span> <span> Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя. </span> <span> Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять. </span>
Якби я був мером села, то в першу чергу я б змінив те, чого найбільше не вистачає в селі.Щоб село виглядало миліше можна додати контрастів, тобто побудувати різні скульптури(наприклад в честь якогось поета, можна поставити пам'ятник). Дбав би про своїх односельчан, прикладом цього може бути внесення змін щодо фінансового становища.Прислухався б до думки народу і зробив висновок, чого не вистачає суспільству..
