Учит стойкости, силе духа, искренней дружбе,науке выживания, любви к чужой природе,<span>пятницу любить)</span>
У казці «Попелюшка, або соболевий черевичок» оповідач відвів Попелюшці тяжку роль: у неї замість матері була мачуха, Попелюшка виконувала всю брудну роботу в будинку. Вона мила посуд, прибирала в кімнатах, чистила каміни в усіх приміщеннях. Що вже й казати про те, що терпіла Попелюшка, коли жила на горищі, де з усіх мешканців лише щури, таргани та миші.
Але, незважаючи на все це, головними рисами характеру Попелюшки були працьовитість, доброта та терплячість.
Врешті-решт, як і практично в усіх казках, добро перемагає зло. Ця казка не є винятком, тож кінець її щасливий, кожен з героїв отримує те, на що заслуговує. Попелюшка ж, наприклад, виходить заміж за принца. Я вважаю, що одруження з принцом – це своєрідна винагорода за її вдачу, за роки страждань та принижень, за всю ту роботу, яку вона робила стільки часу.
Мені подобається Попелюшка, тому що вона незлостива, добра, розумна, розсудлива, терпляча, привітна.. Що ж ще? Вона ніколи не робила зла своїм сестрам та мачусі, як би сильно вони її не принижували чи знущались з неї.
Саме це й робить Попелюшку вищою за сестер, саме через це до цього часу матері з усього світу розповідають своїм дітям казку про Попелюшку…
Ответ:Італійський філософ доби просвітництва Джамбаттіста Віко називав Данте «тосканським Гомером», а його співвітчизник, літературний критик ХІХ століття Франческо де Санктис писав про Аліґ’єрі так: «Про що б не розмірковував, про що б не фантазував Данте, він пише кров’ю серця. Він — не Гомер, незворушний і безликий споглядальник, він увесь тут, усім своїм їством, справжній «мікрокосмос», життєвий центр цього світу...». З ким із дослідників ви погоджуєтеся? Поясніть свою позицію. я погоджуюсь
Объяснение:
Ответ:
Хорошо, помогу.
Объяснение:
Рассказ очень интересный. В детстве когда Санька был еще маленький он с папой пошёл на охоту. И вовремя охоты они встретили большую маралуху. А возле был маленкий мараленнок. И Санька забрал его к себе домой . Только Саньку подпускает семилеток так близко, что он гладит его спину, трогает рога и, когда обнимает за шею, ходит с ним по саду.Как товарищи Любит он Саньку и верит ему очень сильно . Не за то что веселый мальчуган всегда приносит ему в торбочке овса, и не за то что. Каждое его движение дышит лаской. Семилеток помнит, что ни разу он ни видел Саньку среди безумно ухаживающих всадников, которые безжалостно гоняют маралов перед срезкой рогов. Силы было на столько много, что хотелось вызвать на кровавый смертный бой всех стариков- быков. Лишь маралухи любовались им. когда он, фыркая, взбивал фонтаном землю. Так половину лета прогулял семилеток в горах. Рога его окрепли и засохли. Силен был Семилеток. Но вскоре опять устроили погоню за ним. И в этот раз его поймали. Его связали и разрезали рога. А когда его отпустили он пулей ринулся к саду и увидел как Санька держит его рога. Он замер, а после ринулся на Саньку и напал на него. Но один из мужиков вонзил топор ему в спину. И лежал семилеток дыша последними вдохами...
