Префікс (до), корінь (каз), закінчення (и).
Михайло, одягнений у святкову сорочку, пішов на ярмарок.
Світив місяць, а небо було усіяне зорями.
На землі, укритій снігом, ми робили сніжних ангелів.
Гарноубрана дівчина пішла у сад збирати ягоди.
Заплетені коси Марусі були наче колоски у полі.
Біля хати сиділа посивіла бабуся та співала пісню.
Я хлюпочу
Ти хлюпочеш
Він (вона, воно) хлюпоче
Ми хлюпочемо
Ви хлюпочете
Вони хлюпочуть
Означальне:
Життя — це оббирання з реп 'яхів, що пазурами уп'ялися в душу (Л. Костенко).
З`ясувальне:
Не можна допустити, щоб людиною керував страх (О. Гончар).
Обставенне місця:
Тепер я скрізь, де світло і любов (П. Филинович)
Чому я розмовляю українською мовою.
Розмовляю українською мовою я,тому-що вона прекрасна,багата своїми словами.
Вот типо как начало. дальше в голову нечего не лезит(