Ручка для письма ручка дверна частина тіла ручка, віконна ручка
Навесні Ліда і Оля вирішили у дворі розбити клумбу. Сестри скопали грядку і засіяли її насінням ромашки.
Дівчата старанно доглядали квітник: пололи бур'ян, в спеку поливали.
Якось вранці Оля і Ліда зупинилися біля розквітлих квіток і робачили, що ромашки - дуже ніжні. Голівки їх, неначе маленькі жовті сонечка з білосніжними промінчиками. Листя - ніби прозоре зелене мереживо. В кожній квіточці - крапелька роси, а в ній блакитне небо і пухнасті хмарки пливуть. Над ними весело кружляли бджілки.
Сестрички спочатку захотіли нарвати ромашок в букет, але подумали, що зірвані квіти швидко зів'януть. Тоді не почують вони співу пташок, не побачать сонечка, бджілок і навіть їх.
Дівчата вирішили, що ромашки – чудові квіти, нехай собі ростуть
Високий чоловік став біля будинку.
<span><span>Людська душа – павутинка, химерне плетиво, що рветься навіть від легесенького подиху вітерця… А ще – дорогоцінне полотно, витонченості якого подивується не одна вправна ткаля, зрештою, на цілому світі не знайти людини, яка б могла створити щось подібне. Усвідомлення цього спонукало не одного знаного або ж і зовсім невідомого мислителя задуматися над вічними та складними мотивами людського існування. Очевидно, саме тому маємо змогу читати і ці поетичні рядки, сплетені уявою, наснагою, переживаннями, вірою та любов’ю львів’янки Галини Матвієнко. Народилася Галина у Львові. Тут закінчила загальноосвітню середню школу № 82, а також дитячу музичну школу № 1 ім. А. Кос-Анатольського – опанувала гру на бандурі. Цього року Галина Матвієнко стала випускницею історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, а також – аспіранткою цього навчального закладу.</span></span>
Як не дивно,йому це вдавалося.