• «Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата,— співаючи зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари…» (Дід Дем’ян)
1)Розбашака
2)Повітряний змій
3)Бійка
4)Суперечка в домівці
5)Толя
6)Сміливі хлопчаки
7)Запрошення багатія
8)Луплений Федько
Прочитавши цей текст у мене підвищівся настрій і я був веселий весь день.Тому я тобі рекомендую прочитати цей текст, а якщо ти його прочитав або коли прочитаєш поділися зі мною своїми враженнями.
Здавна украінська народна пісня є невід'ємною частиною життя укріїнського народу. В піснях люди виражають свій сум або радість, щирість або лукавість. Без пісні не проходила жодна подія! Якщо то Різдво, то обов'язково співалися колядки та щедрівки, якщо це приход весни, то люди закликали її веснянками та гаївками. В піснях люди співали про те, що їх найбільш турбувало: можливо, війна, а може щось особисте.
Не можна навіть уявити українців без народной пісні. Вона, наче дар від Бога для нас.
Гірші за вовків ті, хто прикидається ними.
У Воронівці так повелося здавна: як тільки висівали в землю зерно, найметкіші хлопці збивалися у ватагу і йшли у дніпровські плавні полювати на звіра чи ловити рибу. Раніше це називалося здобичництвом. А тепер, хоча хлопці займаються все тим же, чомусь називається козакуванням. А чому саме - ніхто вже й не скаже. Щоправда, Саньків далекий родич і сусіда сухорукий дід Кібчик інколи казав таке: - По-татарському козак - це вільна людина, котрій і сам чорт не брат. Хоче - звіра полює, хоче - візьметься за шаблюку і йде на ногайця. А нинішні… - тут дід Кібчик презирливо спльовував на землю, - швидше від кози пішли. Обгризає геть усе в плавнях, а з очеретів і носа не висовує. Щоб, бува, якийсь татарин його не побачив.