Чудовий Дніпро у тиху погоду, коли вільно і плавно мчить крізь ліси й гори повні води свої. Ані ворухнеться, ані загуркотить. Дивишся і не знаєш,іде чи не йде його велична широчінь,і здається,неначе увесь вилитий він із скла і неначе блакитний дзеркальний шлях, плине і в`ється по зеленому світу. Любо тоді й жаркому сонцю гляути з височини і опустити промені у холод склянихвод, і прибережним лісам яскраво відбитися у водах. Зеленокудрі!
У сонячний березневий день в місті починають танути бурульки і біжать перші струмочки. Посміхається сонце. Теплий вітерець грає з хлопцями в догонялки. Весна вступила в свої права. Спочатку з'являються проталини, але скоро земля, мокра, просочена водою, всюди показується під снігу. Мине ще тиждень-інша, і сніг залишиться хіба де-небудь в глибокому яру, в який не заглядає сонце. Небо стає все синє, а повітря тепліше. Ще не весь сніг зійде, коли то там, то сям почне показуватися з-під старої пожовклій трави яскраво-зелена травичка. Разом з травою з'являться і перші квіти: голубенькі проліски та жовті вогники мати-й-мачухи. Дерева струснулися після зимової сплячки, набираються сил - ось нирки на гілках проклюнулися зеленими листочками. Якщо прорубати в цей час кору берези або клена, то під неї закапає солодкий і запашний сік. Швидше б весна набиралася сил! Хочеться вдосталь побігати з друзями під теплим сонечком. Мій м'яч всю зиму лежить самотньо в кутку і теж чекає теплих днів. Коли я беру м'яч і починаю його підкидати, тут же доноситься голос мами: «Вова, поклади м'яч на місце, а то ще розіб'єш небудь». Тоді я беру м'яч і тихо шепочу йому: «Почекай, дружок, ще трохи, і ти будеш на волі». Приходь скоріше, весна!
З давніх-давніх чуємо, що хлібороб думу думає про поле.Наша відповідальність за хліб потрійна, бо він - усьому голова. Дніпро спокійно шумить і реве, і хвиля берег має.
Непорядно,негідно,недобре,погано,по-свинячому,нечесно,страшно.
Балакучий какаду, смачне капучіно, спортивне кімоно, красивий (можна красива) поні, багатолюдне Токіо (місто), нова СТО.