1)Все планеты солнечной системы (Нептун(Бог Моря), Уран(Бог Земли), Сатурн(Бог времени), Юпитер(Бог Неба), Марс(Бог Войны), Венера(Богиня Любви), Меркурий(Бог Купцов и Путешественников), Луна(Младший титан)) 2)Плутон, Юнона, Церера, Веста, Вулкан(Бог Кузницы и огня), Вакх, Минерва, Диана, Феб, Квирина, Беллона, Палес, Бубона, Кардеа, Юберта, Либитина, Ангития, Митра, Эскулап, Фасцинус, Аквилон, Фавоний, Австр, Эвр, Хиона, Янус(Двуликий Бог), Конс, Опа, Ферония, Пик, Эвентус, Сильван, Пилумн, Пикумн, Вагитан, Карна, Лаверна, Кибела, Помона, Тривия, Люцина, Флора, Салация, Протей, Тритон, Прозерпина, Ангерона, Сол(Солнце), Аврора, Абунданция, Волупия, Фуга, Виктория, Фура, Пакс (Хех... Пакс Империалис...А если честно, то бог мира), Фебруус, Фатум, Фортуна, Фидес, Конкордия (От неё же Конкордат, или же согласие, договор), Дискордия (Раздор), Хонос(Честь), Дика(Правда), Виртус, Спес, Пудисития, Салюс, Пьетас, Либертас(Свобода), Клементия(Кротость, от её имени имя - Клементина), Психея(Душа), Кармента, Морс(Не тот, что ты пьёшь), Сомн, Мания(От него же и понятие в психологии, обозначающее маниакальное желание к чему-либо), Алгос(Не Алгон, но тоже боль), Апата(Ложь), Пон, Фурина, Павор, Тимор(страх), Этернитас(Вечность),Метис(Не помесь узбека и китайца, а РАЗУМ), Фама, Ювента, Герас, Парки (Три богини судьбы, заимствованные у греков). 3)Батьки всех батек - Ромул(Первый брат близнец, убил Рема, после чего, назвал их город - Римом, т.е. словом составленным из частей их имён, это было в знак просьбы прощения у Рема, которого он убил) и Рем(Не тот, что можно пить,а один из братьев, выживших после того, как их бросили на произвол судьбы к волкам, согласно древней легенде о создании Рима.Второй брат из близнецов, убит Ромулом из-за того, что тот в ссоре впал в гнев)
К началу III века до н. э. борьба между патрициями и плебеями завершилась, так как плебеи добились всего, к чему стремились. Главным результатом было установление мира внутри Римского государства, достижение гражданского равноправия. Только теперь римляне могли в полной мере считать свое государство республикой, то есть «общим делом». Достижение внутреннего единства и гражданского равноправия помогло римлянам победить внешних врагов и способствовало превращению Рима в мировую державу. В 509 году до н. э. в Риме была установлена республика. Римляне смогли отстоять свою республику в борьбе с внешними врагами.
Если на суде присутствовал великий князь, или члены его семьи, то судебные пошлины в этом суде были те же, какие и в боярском(исключением являлась пошлина от докладного списка).
Французька революція – окрім іншого, дала французькому суспільству Декларацію прав людини і громадянина (1789 р.). Основні ідеї, викладені в революційному законодавстві, мали місце в девізі французької революції "Свобода, рівність, братерство" (що все ще є девізом Франції). Страсне прагнення до свободи та рівності, з мотивоване філософами XVIII століття, надихнуло зміни, що відбулися.
Систему, яка називалася феодальною, хоча вона мало пов'язана з феодалізмом Середньовіччя, ненавиділи селяни та буржуазія за незбалансований розподіл привілеїв, особливо тих, що звільняли дворян і духовенство від оподаткування. Ці привілеї були скасовані на початку революції. Революціонери відлякували організовані групи будь-якого роду, оскільки вважалося, що лише один орган повинен існувати над громадянами – держава. Внаслідок цього гільдії, які вимагали обов'язкового членства і регулювали кожну професію, були придушені, і була встановлена свобода торгівлі. Старі університети були розпущені; в тому ж дусі, власність Римсько-католицької церкви була секуляризованою, а священики та єпископи були державними службовцями.
Сімейні відносини були глибоко трансформовані відповідно до принципів свободи та рівності. Шлюб був організований просто як цивільний акт; розлучення було дозволено; батьківський авторитет був обмежений; і згода батьків не потрібна для шлюбу дітей у віці старше 21 року. Короткий експеримент проводився з "сімейними судами", яким було дозволено скасувати рішення батьківства, і дружина була оголошена рівною її чоловікові.
Упродовж Революційного періоду послідовні уряди були налаштовані на консолідацію правових змін у наборі кодексів. Проекти були зроблені, але часу чи авторитету не вистачало, і вони не були прийняті, поки громадянське суспільство не було реставроване під Наполеоном.
Цивільний кодекс Наполеона (1804 р.) був організований як серія коротких статей, оскільки передбачалося, по-перше, що законодавці не могли передбачити всі обставини, які можуть виникнути в житті, і, по-друге, що лише лаконічність могла б зробити код достатньо гнучким, щоб адаптувати старі принципи до нових обставин . Загальні правила, що містяться в кодексі, з тих пір застосовуються до конкретних обставин без особливих труднощів. Мета кодексу полягала не стільки в створенні нових законів, скільки на повторення існуючих законів, що підлягають вибору, коли революційні акти змінювалися від попередніх і коли колишні закони відрізнялися один від одного.
