Я бачу школу в майбутньому більш вдосконаленою. Буде зроблений і не один ремонт, школа стане яскравішим і красивіше. У школу приходитимуть нові учні і вона стане набагато дружніше і краще!
Моя любимая,я так по тебе скучаю....
Ты оставила меня одну......
Я привыкла,что всеми радостями и горестями я делюсь с тобой...И вот ты далеко от меня.
Мне так тебя нехватает.Прости что иногда,мне некогда тебя выслушать.Быть может я плохой друг..
Но я знаю-ты у меня есть,и ты не забывай,что я есть у тебя.
Люблю тебя,и жду когда ты вернешся ко мне,хоть ненадолго,но мы будем рядом друг с дружкой
Привіт. Мене звати .... Мені ..... років, хоча мої друзі вважають, що мій психологічний вік значно
старший. Але, як майбутній (професія) я буду говорити коротко і
лаконічно. Сподіваюся я знайду з вами спільну мову. Мені це завжди легко
давалося, тому в мене появилося багато друзів з якими я проводжу вільний час.
Переважно ми подорожуємо. Я вважаю, що подорожі це невід’ємна частина мого
життя. Я формуюся як особистість, коли спостерігаю за тим, як живуть люди у
різних куточках світу. Так я ознайомилася з культурою (країни де побувала). І звісно об’їздила Україну, щоб пізнати нашу велику
культурну спадщину. До речі, коли б у мене був вибір отримати сукню від шанель,
або поїхати в Відень, я б поїхала в Відень. Своєю найбільшою пристрастю вважаю
сцену. Я вже опанувала (свої таланти). Любов
до цих речей закладена в мені ще з дитинства, тому я не гаяла часу і займалася
тим, що приносить мені задоволення. І на цьому не збираюся зупинятися.
Саморозвиток це надзвичайно важлива складова нашого життя. Ми повинні дізнаватися
щось нове, розвивати свої навички у багатьох напрямках і розширювати свій
світогляд.
Я не збираюся зупинятися на досягненому і знаю, що попереду мене
чекає безліч пригод і вражень. Впевнена, мені вдасться підкорити ту вершину,
яка буде здаватися найвищою. Щоб заохотити себе до таких нових звершень, я йду
по своєму життєвому шляху з девізом: «….»
<span> </span>
Краю мій, люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові (Панас Мирний) Річка синіє, зітхає, сміється (М. Рильський) ; Розпарена теплінь віє соняшником, коноплею і яблуками (М. Стельмах) . А душа нашої людини проста, без хитрощів (О. Корнійчук) . Хмари пливли за вершини Казбека і затьмарювали місяць (В. Собко) . Дзвінко й безтурботно перекликалися, співали, щебетали пташки (О. Войченко) . Христина повернулась додому стомлена, але щаслива
Ромашка — дуже цікава рослина. Скромна квітка, начебто зовсім простенька. Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі
пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка,
неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх
навкруги. Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних
«вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд,
жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно
незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності
та скромності.