Жил был Вася
у него был друг Жора
шли они среди пустыни
Жора подходит к нему и говорит :
-Привет
-Привет
-Как дела
-Нормально
-Смотри вывеска на автобусе: кто зайдёт миллион в подарок
-
стучатся они в дверь, им открывают,
ВЫ ХОТИТЕ ПОЛУЧИТЬ МИЛЛИОН?? ?
и Вася говорит:
э--Я знаю где вы можете найти себе пассажиров которые получат миллион! до города 5 км едьте прямо а потом налево.
ну поехал автобус.
Жора говорит:
ТЫ ИДИОТ!!!! ТЫ ПРЕДСТАВЛЯЕШЬ ЧТО ТЫ СЕЙЧАС НАДЕЛАЛ??? !
ДОГОНЯЕТ ОН АВТОБУС Т ГОВОРИТ:
простите пожалуйсто мой друг немножко не в себе.. .
он просто так шутит. ВАМ НАДО В РУГУЮ СТОРОНУ!
-Спасибо
-Да незачто!
,,,,
Не бойся мой друг, надеюсь тем пассажирам повезёт. Нам тоже когда нибудь повезёт. Главное быть на ЧЕКУ!!!! =)
<span>как то так</span>
Тема: роздуми ліричного героя про те, що людське життя для історії — це
тільки мить, для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й
страждання ,і про них навряд чи напишуть майбутні історики
Ідея: засудження тих істориків, які забувають уроки життя, кому на
відстані все здається простим, зрозумілим, і тому їм легко писати «рядки
холодних слів» про часи громадянської війни; возвеличення подвигу тих,
хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі за волю і
справедливість.
Основна думка: людське життя - це живий біль,
жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки
письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої»
людської душі.
Жанр: громадянська лірика
Римування: перехресне
Віршований розмір:ямб
Художні особливості твору:
метафори - росила землю кров, мовчи, душе
епітети - рядки холодних слів, золоті далекі будні, серед родючих вільних нив, душе підтята, дідок нудний
риторичні окличні речення-
Наш біль — рядки холодних слів!
О, золоті далекі будні
Серед родючих вільних нив!
Забудь про ті натхненні свята.
Що в них росила землю кров!
Мовчи, мовчи, душе підтята,
— Агов!
О, тихше!
- Біль не вщух!
Риторичні звертання
О, золоті далекі будні
Серед родючих вільних нив!
Мовчи, мовчи, душе підтята,
інверсія – душе підтята, дідок нудний, історики майбутні,
Людське
життя для історії — це тільки мить. А для людини — піт праці і кров
боротьби, це радощі й страждання. Про них навряд чи напишуть майбутні
історики. Можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». Для
ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її
ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати
людські почування, історію «підтятої» людської душі.
На відстані
все здається більш простим, зрозумілим. Тому легко буде майбутнім
історикам писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни. Але
для тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі, —
це було життя, сповнене жаху й болю. Автор хоче, щоб нащадки, які будуть
жити «серед родючих вільних нив», не забували цього.
Ответ:
Он был чиновником, таким же как все герои произведения, но хитрее и умнее. Ему удалось выдать себя за ревизора.
Этот текст с одной стороны говорит, что будь внимательнее, не дружи с теми, кто плохой, не связывайся с плохими друзьями. Ведь друзья познаются в беде