Мова - це теж батьківщина
Хліб у моєму житті
Хліб у моєму житті, як і в житті кожного українця, займає дуже почесне місце. Кожного разу, коли я відрізаю собі окраєць духмяного хіба, я згадую про те, якою тяжкою завжди була праця хлібороба. Зі спогадів моєї бабусі я знаю, що мій прапрадід був селянином. Він пахав землю кінним плугом і жав пшеницю та жито серпом. Мені важко навіть уявити, як це тяжко - з ранку до вечора працювати у полі, під спекотним сонцем. Тому я розумію свою бабусю, яка мене малого сварила, якщо я кидав шматок хліба. Вона змалку розповідала мені про те, що хліб - це набагато більше, ніж просто їжа. Вона навчила мене поважати хліб, який, як каже відоме прислів'я, "всьому голова". Навіть тепер, коли працю хлібороба значною мірою полегшує техніка, особливе ставлення до хліб заишається нагадуванням про ті часи, коли кожна паляниця діставалася селянину тяжкою працею від світанку до заходу сонця.
Виходжу з дому в передчутті чогось незвичного(розповідне,неокличне,поширене,односкладне,означено-особове).
Роботу зроблено добре(розповідне,неокличне,поширене,односкладне,безособове).
«Землю сонце прикрашає,а людину-праця»,-каже народна мудрість.Навіть маленьке діло ніколи не залишиться не поміченим.Тому краще виконати навіть невеличку роботу,ніж сидіти без діла.Час спливає дуже швидко,а змарнований час не наздогнати.
Треба не лінуватися та з любов`ю братися за будь-яке діло,тоді праця приноситиме користь і задоволення.
