ЗАПОЗИЧЕНІ СЛОВА — іншомовні слова, цілком засвоєні мовою, що їх запозичила. З. с. не сприймаються мовцями як чужорідний елемент і не потребують пояснень щодо форми і значення.
На флейті осені тужливій
маестро-вітер награє,
і в унісон йому журливо
шепочуть айстри щось своє.
Поволі гнуться довгі віти
вагітних яблунь у саду,
і шелестить маестро-вітер,
що скоро дні тепла минуть.
Що забреде в холодні роси
по пояс вишня молода,
що оксамит лугів покосить
мороз-косар, мороз-газда.
А серце вірити не хоче
в сумні пророцтва і пісні,
бо зелень буйна вабить очі
і хмари в небесах ясні.
Хоч свій різьблений скіпетр літо
і замикає на ключі,
та в осені давно пошита
багряна мантія з парчі.
Прийшла весна, а разом з нею завітала радість та краса.
Весна- це цвіт квітневих первоцвітів, це перші паростки тепла.
<span>Весна приносить нам радість, тепло та любов.</span>
Я люблю бути веселим. І мені ніколи не подобається, як інші сумують. Коли я бачу, як хтось плаче, в мене всередині налітає буревій емоцій, і я не можу не допомогти, тому хто плакав. Але коли я побачу, як хтось усміхаєть, я просто радію, радію і не можу нерадіти, адже усмішка не лише на моїм обличчі, робить мене веселим, і я матиму дуже гарний настрій, навіть якщо мене хтось образить. Люблю я усмішку на чужім обличчі, для мене радість інших, як своя.
Сніг Н.в, Очеретів Р.в Покривало Н.в, Степ Н.в Вітер Н.в Тіло Н.в Хмари Н.в
