Тато ведмідь сказав дітям що він не приніс меду.Діти засмутилися.Вони разом пішли і принесли меду.Вони всі разом із задоволенням їли мед.
Слово – це сила. Слово – це зброя. Могутність слів вражає. Ними можна серйозно ранити або ж «подарувати путівку в Щастя». Слова – це реалізація наших думок. А думки матеріалізуються, тому варто позитивно мислити. Слово – це чарівність, слово – це могутність
. Наша мова, слова, якими ми послуговуємось здатні бути різними. Нерідко трапляється й таке, що людина не є дуже привабливою, але як тільки вона починає говорити, то Вам хочеться її слухати, Вам цікаво, Ви більше не звертаєте увагу на зовнішність, а якщо й звертаєте, то починаєте віднаходити позитивні риси, Ви починаєте помічати те, що раніше не помічали. Хіба ж це не прекрасно? Ми – це наші думки, ми – це наші розмови і дії. Буває й інше: людина приваблива, словниковий запас не багатий, але її думки здатні зачарувати. Такій людині варто більше працювати над собою. Але все ж ми розуміємо, що внутрішній стержень є – це вже багато значить. Якими ви бажаєте бути, чарівними, могутніми чи слабкими та кволими? Краса і сила починаються з середини, тому думайте про, що говорите і говоріть те, що думаєте!
Я вважаю, без дружби життя неповноцінне, тому що друзі є невід’ємною частиною нашого життя. Без дружби життя було б сірим і не виразним. Дружба – це безкорисливі відносини між людьми, які тримаються на довірі, щирості, спільних інтересах і захопленнях. Я притримуюсь думки, що у людини може бути багато друзів, але найкращий друг може бути 1, чи максимум – 2.
Я вважаю, що основою дружби є безкорисливість. Адже якщо дружба побудована на взаємовигоді або просто заради користі, то це вже не дружба. Також дуже важливою є довіра. Якщо друзі не будуть довіряти один одному, то вони не зможуть нормально спілкуватись. Дуже важливо, щоб друзі йшли на поступки один одному.
Для мене друзі мають дуже велике значення і я дуже рада, що в моєму житті є друзі. З ними я завжди можу бути відвертою. Разом із друзями я швидше знаходжу розв’язання будь-якої проблеми, з ними легше виконувати усіляку роботу, радісніше проводити вільний час. Вони завжди мене заспокоють і піднімуть настрій, не залишать у складній ситуації. Я теж ціную своїх друзів, намагаюся не сваритися з ними й допомагати їм завжди, коли виникає потреба. З деякими друзями, які переїхали, і тепер далеко від мене, я і досі спілкуюсь.
Тож справді, як стверджує українське прислів’я, людина без друзів – що дерево без коріння.
Век живи-век учись
делу врямя,потехи-час
Як змінюються фарби природи, коли літо плавно переходить в осінь. Дні стають коротшими, вечори холодніше. Сонце ще грає своїми промінчиками, але вони вже не так щедро несуть тепло до поверхні землі.
Природа, немов прагнучи продовжити своє життя, знаходить яскраві, соковиті фарби. Листя на деревах змагаються в багатстві відтінків: від скромних ніжно-жовтих до багряних і пурпурових. Буйство кольору абсолютно не порушує гармонію в природі, а підкреслює її.
Ось стоїть берізка. Ніжна скромниця одягла наряд з позолочених листя. Осінній вітерець грає з гілками, листя падають на землю, перетворюючись на м'який килим з химерними візерунками. Він настільки чистий, що на нього не можна наступити, не порушивши тендітної краси.
Не поступаються у витонченості тополі і клени. Їх крони поки ще оповиті покривалом з великих жовтих листків. Але вже тут і там видно гілки, позбавлені своїх головних прикрас. А вітер робить свою роботу, листя падають, покриваючи землю навколо дерев. Між травинками і гілками чагарників поблискує павутинка, яскраво горять кисті горобини, тягнуться до сонця останні осінні квіти.
День за днем повільно в'яне природа. У холодному повітрі кружляють листя. Вітер завмирає в кронах дерев і мчить далі. Лісові гіганти проводжають його, хитаючи гілками. Вони немов прощаються з теплими днями, ласкавим сонцем, ясним небом.
Тиша.
У осені завжди якась таємниця. Може, тому композитори, художники, поети, письменники присвятили цьому пори року кращі свої твори.
