Нещодавно ми в класі читали оповідання Володимира Винниченка «Федько-халамидник». Цей твір справив неабияке враження на всіх учнів. Нас дуже вразила кінцівка, де безтурботний Толя пішов гратися з чижиком тоді, коли на цвинтарі ховали Федька.
Письменник розповідає про двох хлопців – Федька-халамидника, сина бідного робітника друкарні, і Толю, дитину з багатої сім’ї.
Федько-паливода був людиною чесною, ніколи не брехав, але любив бійки, заважав хлопцям спокійно гратися, робив чимало шкоди сусідам. Проте він був справжнім другом, не ховався за спини інших і цим заслужив повагу серед однолітків: «Не любить також Федько й товаришів видавати».
Толя – син хазяїна будинку. «Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Ходив завжди чистенький, чепурненький, на двір він виходив боязко, ніколи не розбишакував».
Аж ось одного ранку хлопці вирішили піти подивитися, як іде крига по ріці. Толю ніхто не запрошував, він напросився йти сам. На березі було багато людей, і Федько на очах у всіх по крижинах перебрався з одного берега на інший. Толя вирішив, що і він так зможе, взяв палицю і пішов на кригу. Але коли з ним трапилася біда і Федько допоміг йому, то «він, як стріла, вилетів на берег». Опинившись у безпеці, цей делікатний хлопчик навіть не подав своєму рятівникові палицю. Він злякався, що може опинитися у воді.
Інші хлопці були не байдужими до чужого нещастя, кинулися до Федька і простягнули йому палицю.
Коли розбишакуватий рятівник, весь синій від холоду, мокрий, стояв на березі, йому не дали змоги сказати правду.
А Толя, захищаючи себе від покарання, підло звалив усю вину на Федька і навіть забув подякувати за те, що той врятував його від смерті.
Вчинок Федька, безперечно, благородний. Він врятував хлопця не тільки від смерті, але й від батьківського покарання.
Толя показав свою підлість, боягузливість і брехливість. Бо навіть коли Федько помер від запалення легенів, він обдурив його матір і забрав чижика. Толю не зупинило ні горе батьків, ні те, що Федька більше нема. Він був черствою і байдужою до людського нещастя людиною. Толина поведінка викликала у мене обурення. Як міг він спокійно гратися із пташкою в ту саму мить, коли на цвинтарі ховали тіло того, хто врятував його нікчемне життя?! Ані жалості, ні смутку, ні докорів сумління він не відчував.
У народі про таких людей, як Толя, кажуть, що «лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка». Мені здається, що велике щастя мати поряд себе такого друга, яким був Федько. Такі хлопці ніколи не зрадять, на них можна завжди покластися.
<span>
</span>
Одна жінка
поверталася з ярмарку. Купила троє маленьких поросят, вкинула їх у мішок.
Кожному з них дала ім’я Ніф-Ніф, Нуф-Нуф та
Наф-Наф.
<span> Йде собі по дорозі розповідає їм казки,
а поросята в мішку борюкаються, кувікають – на волю просяться. А шлях повернув
якраз до лісу. </span>
Почув мабуть, те кувікання родич
свинячий – дикий кабан. Жінка зогледітись не встигла, як у кущах щось
затріщало, і з них на неї вискочив здоровенний кабан. Тікати тіточці було нікуди.
<span>
</span>
Григорієві серце стискалось. Хотілось йому сказати цій матері, що немає вже того тихого краю, України тієї, ясної, сонячної. Що садки вишневі повирубувані, ріки збаламучені, степи сльозами обпоєні, і небо ясне людям потемніло... Але він мовчав. Нехай любить її такою, якою пам'ятає.
-Доброго школярі!
-Доброго дня!
-Сьогодні я проведу екскурсію в залі історії нашої столиці!
-А , що ж там може бути цікавого? - запитав Сергій
-Давайте зайдемо і я вам все розкажу.
- Але тут ж тільки картини і якісь старовинні надписи!- обурено вигукнула Анастасія
-Звісно! Тут зал у якому я розкажу вам про легенди Києва , як його заснували та інше!
-Це не цікаво!-хором промовив клас.
- Діти ви це чули?
-Що?!-тривожно викрикнув Петро
- Якісь кроки!
-Нічого дивного! Крім нас у цьому музеї ще багато людей!
-Ні!Музей закритий на реконструкцію і і ми тут самі , а працюють тільки два зали : "Київська історія" та "Давній Єгипет" у якому знаходиться мумія.
-Мумія?-хором викрикнули діти
-У двері хтось стукає?
-Так!
-Аааа! Який зараз рік?- зі страхом викрикнула мумія.
-ааа! Мумія , мумія! Рятуйтесь!
-Не бійтесь ! Це ж просто розіграш!
- Ні! Це мумія!
-Я вважаю , що це не так!
- Чому?!
- Тому , що бинту не вистачила і ця людина не заховала задню частину рукава , тому я можу стверджувати , що це наш сторож!
- Так!-викрикнула мумія- ви просто Шерлок Холмс!
- Екскурсія була б нудною , якщо б не "світла" фантазія ваших робітників!Дякуємо!- сказав класний керівник
-Прошу ! Я думаю ми можемо продовжити екскурсію!
-Продовжуйте! Але нехай "мумія" піде з нами!-сказала Оленка
