Найбільше за інші твори мистецтва мені подобається портрет Мони Лізи. Цю картину ще називають «Джоконда». Написав картину Леонардо да Вінчі приблизно в 1503 році.
Леонардо да Вінчі — це видатний італійський живописець, скульптор, архітектор, учений та інженер. За своє довге життя митець створив безліч шедеврів, якими й досьогодні захоплюються люди. Саме до таких шедеврів належить «Джоконда».
Дослідники вважають, що на цій картині зображена флорентійка Мона Ліза дель Джокондо, багата міщанка. Придивимося до неї пильніше.
Перед нами — велична жінка зі спокійними очима та приємною посміщкою.
У неї довге темне волосся, зачесане на прямий проділ і розпущене по плечах, високий лоб, тонкі дуги брів, прямий ніс. Особливо мене приваблюють очі Джоконди. Вони великі й темні, до того ж вони здаються живими. Цікавим феноменом є те, що з якого боку не дивився б на картину, виникає враження, що очі Мони Лізи дивляться прямо на тебе. Джоконда — володарка чудової шкіри й ніжного рум’янцю, на її вустах грає загадкова посмішка. Здається, що саме в цій посмішці полягає секрет багатовікової популярності картини.
Мона Ліза одягнута в темну сукню, що гармоніює з кольором очей і волосся, її руки лежать одна на одній. Уся її постать сповнена спокою, величності, ніжності, жіночості та лукавства. Пейзаж на задньому плані ніби скритий думкою, лише підкреслює своєрідну красу Мони Лізи.
Картина Леонардо да Вінчі «Джоконда» зберігається зараз у Луврі — паризькому музеї, відомому на весь світ, вона є однією з його перлин.
<span>
<span>
</span></span>
Навколо так рясно розквітають квіти, що в повітрі стоїть п'янкий аромат! М'яко в'ються трав'янисті рослини по землі, огортаючи її своєю любов'ю... Медвяний аромат розносять з квітучих полів пчілки, насичують це надвечір'я якоюсь дивною романтикою природи. Зів'ялі бутони вже похилились, готуючись до солодкого сну... Але вже завтра вони знову розквітнуть, знову подарують нам свій цвіт.
Дев'ятеро хлопців грали у баскетбол. Дев'ятеро чоловіків дивилися футбол.
Павлуша і Ява ("насправді його Іваном звати") — "найкращі друзяки і напарники". Гострий на язик дід Салимон каже про них: "Одно... Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні".
<span>Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них "слава... гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня". </span>
<span>Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні "штуки — викаблуки". За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити "пугутькало" в клубі під час лекції на тему "Виховання дітей у сім'ї", влаштувати бій биків з головною "героїнею" коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки... </span>
<span>За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров'ям і життям, коли почули з глибини колодязя "плаксиве щеняче скімління". </span>
<span>Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: ".... в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь", — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив'язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя. </span>
<span>Як цікаво читати про всі веселі пригоди Павлуші та Яви — кмітливих та винахідливих героїв Всеволода Нестайка! Здається, що й сам автор такий же веселий, кумедний чоловік, що добре знається на дитячих характерах, з гумором, іронічно і одночасно з милуванням описує своїх героїв! Книга </span>
<span>Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки" стала моєю улюбленою, а герої пригод Павлуша і Ява — найкращими моїми друзями.</span>
Колоски рвуть
останавлюються бiля
ласково ii зовут
абрикочы дарять