Нічого не розуміти в якійсь ситуації, бути здивованим
Поетична розповідь про дитинство за повістю "Гуси-лебеді летять":
Дитинство - найчарівніша пора. З цим погоджується і М. Стельмах у творі "Гуси-лебеді летять". У цьому тексті автор ділиться найсокровеннішим - розповіддю про власне дитинство, стосунки з однолітками, цікаві історії з дорослими. Він з особливою теплотою згадує своїх рідних людей та ті зовсім не безтурботні, проте щасливі дні.
Дитинство письменника проходило у 20-х роках минулого століття. Було все: нестатки, голод, холод. Але було й чимало світлих та прекрасних митей. Михайлик розповідав про себе сам, був жвавою та допливою дитинкою. Хлопчик з особливою шаною ставився до природи та навколишнього світу, розумів його. Можливо, і я колись складу поетичну розповідь про своє дитинство.
Падала в буйні трави,
І нікого не зустрічала навколо,
Тільки на солодких Отава
Кінь паслася. Мені хотілося на ній
У вільні степи помчати,
Геть полинути від образ і друзів,
І назавжди там залишитися.
Я приносила коню рафінад,
Гладила темну гриву,
Він мені дарував гордий полум'яний погляд,
І був, як диявол, красивим.
Якось під вечір, під пісні цикад,
З конем я говорила,
Про світ земний і про дідусів сад,
Що всією душею любила.
Мені так хотілося його за вуздечку
Взяти, відвести до старої груші,
Дитячого серця довірити мрію -
Кінь так умів серце слухати!
Чув він душу, її розумів,
І своєю мордою холодної
Руки мені ніжно в тиші цілував,
Сам бути мріючи вільним.
Кінь був прив'язаний мотузкою до стовпа,
І мені здавалося, він плаче,
І я вирішила - йому допоможу,
Просто - не вийшло інакше.
Довго в той вечір кухонним ножем
Я розрізала мотузку,
Було трохи страшно, і в дитячій душі
Трепетно було, ніяково.
Я відпустила на волю коня!
Він мені заіржав, посміхнувся,
Мордою своєї вдячно в мене
Прямо з розгону уткнувся.
Ну а потім поскакав, як шалений,
Трави збиваючи підковою ...
Тільки потім він знову був зі мною,
Реготом зустрічаючи день новий.
Я ж не знала, що кінь поскакав
До будинку, де жив він, рідного,
Просто господареві вірним він був,
Видно, не міг по-іншому.
Тільки в той вечір, коли в темряві
Мчав він з диким захопленням,
Раптом осяяння підійшла аж до мене -
Я адже дружила з Пегасом!
Прийшла весна-перша граматична основа(прийшла присудок, весна підмет)
Десна розганяє( Десна-підмет, розганяє присудок)