1)Великий русский изобретатель
2)Учёный
3)Композитор
4)Скульптор(рабочий и колхозница)
Так звісно мала,Франція завжди грала величезну роль в житті Росії та інших європейських держав. Багато хто говорив, що для того щоб зрозуміти і дізнатися Європу, досить дізнатися Францію.Вплив на Європу Великої французької революції таке велике, що його важко переоцінити. Вона вплинула не тільки на окремі події в окремих країнах, але й, за одностайним визнанням істориків, справила величезний вплив на все XIX століття. Вона здійснила своє прагнення до добра і справедливості через торжество ідей розуму, свободи і рівності. Вона зробила, за словами Миколи Бердяєва, "один з найбільших гуманістичних експериментів» 1 . Вона осяяла світлом своїх ідей цілі народи і повалила багатьох в невимовний жах. За словами того ж Бердяєва, "соціалізм, такий характерний для XIX століття був не тільки породженням Французької революції, він був також реакцією на Французьку революцію, реакцією проти того, що Франція не виконала своїх обіцянок, не здійснила свободи, рівності і братерства ". Реакція на французьку революцію дуже неоднозначна. Події у Франції з усією очевидністю показали, що будь-яка революція несе в собі бунт, анархію і терор. Боротьба за краще життя всіх людей, за ідеали свободи і справедливості для багатьох сучасників перетворюється на жахи репресій, терор, варварський беззаконня і смерть. Не випадково сама Франція суворо обійшлася з героями Великої революції, так шанованими багатьма європейськими сучасниками і нащадками, не пробачивши Робесп'єру і його сподвижникам крові свого народу. Напевно в СРСР ім'я Робесп'єра знав кожен школяр. Навіть у такому далекому від Франції місті як Красноярськ його ім'ям названа вулиця. І таких назв мабуть чимало до цих пір в містах Росії. Але офіційна Франція забула своїх «героїв» - революціонерів. У столиці Франції немає жодного великого пам'ятника Максимілліаном Робесп'єру, він похований на мало кому відомому цвинтарі у братській могилі.
Саме історія Французької революції та її впливу на європейські події дозволить нам відповісти для себе на багато питань. Що таке свобода? Коли можна говорити про свободу однієї людини, чи цілого народу? Великий російський художник Ілля Глазунов сказав одного разу, «що свободи взагалі не існує, є свобода від ... і свобода для ...». Чи так це А що таке благоденство народу і як його досягти? І чому боротьба за світлі і чисті ідеали людства, за поліпшення життя людей, гноблених ким-небудь завжди несе жорстокості, анархію і кров?
Говорити про вплив якоїсь події, що відбувається з одними людьми на життя інших людей, інших народів, на їхню історію досить складно. Нехай навіть це таке значна подія як революція. Французька революція довгий час розбурхувала Європу своїми ідеями, революційним поривом величезного народу і стала приводом до роздумів і активних дій багатьох людей і співтовариств протягом цілого століття. Тому, говорити про вплив - це говорити про те, як ідеї визволення від безправ'я і гноблення переносяться від одного народу до іншого. Це говорити як вогонь бунту і боротьби проти старих порядків охоплює всі інші країни. Як уявлення про нове життя, про іншому громадському та економічному укладі заражають думки багатьох людей. Сама спроба змінити хід історії, зробити те, про що багато хто тільки мріють, пробуджує людей до активних дій. Але революція ще й застерігає, насторожує. Вона показує, як небезпечно для будь-якої форми державного правління об'єднання великих мас народу проти. Як стихійний і некерований бунт натовпу. Як непередбачувана революція, і може обернутися для багатьох катастрофою нездійснених надій і доль.
Розкриваючи цю тему, ми можемо зрозуміти, що таке революція, як вона виникає, ніж вона важлива для інших: які філософські, економічні та соціальні ідеї вона принесла людству, яка роль революцій в історії. І спробувати відповісти на питання: А чи потрібні нам революції?
<span>Тигр[1] (лат. Panthera tigris) — вид хищных млекопитающих семейства кошачьих, один из четырёх представителей родапантера (лат. Panthera), который относится к подсемейству больших кошек. Слово «тигр» происходит от др.-греч. τίγρις, которое в свою очередь восходит к др.-перс. *tigri от корня «*taig» со значением «острый; быстрый»[2][3][4].</span><span>Среди представителей этого вида встречаются крупнейшие животные семейства кошачьих. Тигр является одним из крупнейших наземных хищников, уступая по массе лишь белому и бурому медведям. Выделено девять подвидов тигра, из которых к началу XXI века сохранились лишь шесть. Общая численность составляет порядка 4000 — 6500 особей[5], из них самым многочисленным является бенгальский тигр (номинативный подвид), составляющий 40 \% от всей популяции.</span><span>В XX веке внесён в Красную книгу МСОП, в Красную книгу России, а также в охранные документы других стран. По состоянию на 2013 год охота на тигров запрещена во всём мире.</span>
Культурная революция как изменение идеологии общества была начата вскоре после Октябрьской революции[2]. 23 января 1918 года появился декрет об отделении церкви от государства и школы от церкви[2]. Из системы образования были удалены предметы, связанные с религиозным образованием:богословие, древнегреческий язык и другие. Главной задачей культурной революции было внедрение в личные убеждения советских граждан принципов марксистско-ленинской идеологии[1].
Для реализации программы в первые месяцы советской власти была создана сеть органов партийно-государственного управления культурной жизнью общества: Агитпроп (отдел ЦК ВКП(б)), Главполитпросвет, Наркомпрос, Главлит и другие. Подверглись национализации учреждения культуры: издательства, музеи, кинофабрики; была отменена свобода печати. В области идеологии была широко развёрнута атеистическая пропаганда, начались гонения на религию, в храмах устраивались клубы, склады, производства, вводилась жёсткая цензура[1].
Большая часть народных масс была необразованна и неграмотна: так, из результатов переписи населения 1920 года следовало, что на территории Советской России умело читать всего 41,7 % населения старше 8 лет[11]. Культурная революция предполагала прежде всего борьбу с безграмотностью, что было необходимо для последующего научно-технического развития. Культурная работа намеренно ограничивалась лишь элементарными формами, поскольку, по мнению ряда исследователей, советскому режиму нужна была культура исполнительская, но не творческая[8]. Однако темпы ликвидации безграмотности в силу целого ряда причин были неудовлетворительными. Всеобщее начальное образование в СССР де-факто было введено в 1930 году. Массоваябезграмотность была ликвидирована после Великой Отечественной войны[2].
В это время были созданы национальные алфавиты нескольких народностей (Крайнего севера, Дагестана, киргизов, башкир, бурят и т. д.). Была развёрнута широкая сеть рабочих факультетов для подготовки трудящейся молодёжи к поступлению в ВУЗы, в которые сначала был открыт путь молодёжи пролетарского происхождения независимо от наличия начального образования. В целях воспитания новой интеллектуальной элиты учреждены Коммунистический университет, Истпарт, Коммунистическая академия, Институт красной профессуры. Для привлечения «старых» научных кадров создавались комиссии по улучшению быта учёных, издавались соответствующие декреты[1].
Вместе с тем принимались репрессивные меры по устранению интеллектуальных политических противников: так, более 200 видных представителей российской науки и культуры были высланы из страны на «Философском пароходе». С конца 1920-х годов проводилось «вытеснение» буржуазных специалистов: «Академическое дело», «Шахтинское дело», «Дело Промпартии» и т. п. С 1929 года начали свою деятельность «шарашки» — организованные органами внутренних дел особые технические бюро из заключённых для проведения важных научно-исследовательских и конструкторских работ[1].
Большую роль в выполнении задач партии по проведению культурной революции играл комсомол[2].
<span>Итоги культурной революции в СССР<span>[править<span> | </span>править вики-текст<span>]</span></span></span>
<span>Сливается с горной системой - Саур-Тарбагатай</span>
