My favorite TV program "Animal World". I like to learn new things about animals and their lives. there's talk about these animals that I did not know me and more fun to learn about them. the most interesting thing in this program that I know of their home, how they hunt and play. I like animals from tigers. they are beautiful, strong, proud, protect and love their little tyhrynyat
Дуже швидко пробігло спекотне літо, і тепер лісові ділянки, галявини, струмочки і ставки підпорядковані до вересня. Вранці вже прохолодно, а вдень гріє сонечко. Воно ще нагадує про літнє тепло. Після довгої виснажливої роботи відпочивають поля, зібраний урожай в садах. Тепер скрізь усе сповнене прохолодою осінніх місяців. Часто на небі з’являються сірі хмаринки, мрячить нескінченний дощик. Ніби поринувши у думи, затужив безмовний ліс. Скоро на деревах не залишиться жодного листочка, гілки не будуть захищені від бездушних дощів і морозів. <span> Ось кленовий листочок не поспішаючи вальсує в повітрі. Ніби поринувши у думи перед довгими зимовими сновидіннями, сумно поскрипує немолодий вже дуб. Навколо одягненого в мох трухлявого пенька розташувалися стрункі опеньки. Їх тут дуже багато, всі вони так і хочуть потрапити в кошик. Травка вся зблякла і опустилася до землі, і лише крихітні червонуваті зірочки вересу приносять радість.
Ми бачимо, як високо в небі на прощання кружляють журавлі. Вони прямують у теплі краї і сумно курличуть про те, що прийшла осінь. У такі миті нам стає сумно, ми починаємо розмірковувати про наше призначення у цьому прекрасному світі.</span>
Добрий товариш
випрасувана білизна
прозора вода
блакитне небо
гарний голос
новий зошит
Ось і закінчилося царство зими. Сніг поволі почав танути. Дерева скинули теплі шуби і простягнули свої , спраглі за теплом, гілки угору, до сонечка. Бурульки жалібно плачуть, прощаючись із морозами. . Скрізь шумлять, летять, поспішають потічки.
З теплого вирію повертаються перелітні птахи. Навколо чути їх веселий, радісний щебіт. Вони метушаться, поспішаючи знайти найкраще місце для свого гніздечка. Адже вже не за горами той час, коли на світ з*являться маленькі пташенята.
З-під залишків снігу визирнув перший пролісок, вісник весни. Тендітне зелене стебельце, маленькі ніжні пелюсточки. Здавалося-б, ну що в цій квітці такого? Але при погляді на неї дух захоплює.
У повітрі запахло теплом. Надійшла весна.
Я дуже люблю нашу народну українську мову, гнучку, цвітисту й таку м'яку. Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів... Надзвичайна мова наша також є таємницею. У ній усі тони й відтінки, усі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: у ній що не звук, то подарунок, усе крупне, зернисте, як самі перли. У нашій мові стільки ніжних, сердечних, пестливих слів: ясочко, зіронько, серденько, квітонько.
