Позначте будову слова: прибігти, навпрстець, медичний, мудрець, богатий, веселий, подвоїти, гайочок, рідний, зелень, водолаз, яб
Иштван
Ответ: Прибігти - При(префікс); Бігти(корінь)
Объяснение: да тільке 1:(
[злов`існий] [з]-пригол,дзвінкий,твердий, [л]-пригол,сонорний [о]-голос,ненаголоше.. [в]-пригол,сонорний,пом'якшений [і]-голос,наголошений [с]-приголос,глухий,твердий [н]-приголос,сонорний, [и]-голос,ненаголощений, [й] приголос,сонорний,м'який.......
вроде бы так
Щасливі миті життя....
Літо. Золоте сонце накриває мене міріадами дрібних, лоскітливих промінчиків щастя. Я вдивляюся у фіалкові очі усміхненого і щасливого неба та поринаю у мареві веселої круговерті природи. Усе цвіте пишними трояндами заграв. Неначе крупинки вічності, пливуть сріблясто-блакитні хмарки. Я поринаю у своїх думках.<span> Перед моїми очима тільки безмежний, фантастичний світ природи. Йду. За мною неухильно летить хмарка дрібненьких мушок. Вітер такий тихий, спокійний, що аж покращали від нього срібноволосі вівса, золотосяйні жита. Тихо пливе блакитними річками льон. А там ячміь хилиться й тче з тонких вусів зелений серпанок. Запашна, легка, наче збита крилами бджіл, біла піна гречок мене на одну мить зупинила. Просто мені під ноги лягла співуча арфа й гуде на всі вструни. Стою і слухаю щасливі миті життя. І золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба. Прибій колосистого моря йде через мене у незвідані далі, неперейдені межі людського буття. Відчуваю швидкопилинність метушливого сучасного життя. Тут на лоні дивовижної природи, омріяної свободи, людське життя перероджується у чисте плесо білого латаття, сповнене задумливої втіхи, безжурного задоволення і дитячої радості.</span>
Написати оголошення про екскурсію до історичного музею пропоную так:
ОГОЛОШЕННЯ
25 травня 2018 року відбудеться екскурсія до історичного музею. Учні, які мають бажання записатися на екскурсію, повинні подати заявку в кабінеті 21. Вартість екскурсії - 10 гривень з особи.
Педагог-організатор
Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя <span>до глибокої старості.</span>