Якої саме Маруси???
☁☁☁☁☁☁
☁☁☁☁☁☁
☁☁☁☁☁
☁☁☺☁☁
☁☁☁☁☁
☁☁☁☁☁☁
☁☁☁☁☁☁
☁☁☁☁~~LOL*
Я вважаю, що не існує людини, яка б не мала захоплення. Воно може приносити і задоволення, і прибудок.
По-перше, хобі допомагає людині розвиватися духовно та відпочивати від буденних справ. Яскравим прикладом із української літератури є твір Лесі Українки "Лісова пісня". Головний герой, Лукаш, полюбляю робити сопілки та грати на них.
По-друге, улюбленна справа, в якій ти добре розумієшься, може приносити прибуток. Не можна не згадати Омелька Кайдаша з повісті Івана Нечуй-Левицького "Кайдашева сім'я". Він майстрував воза, що й приносило йому прибуток.
Отже, кожна людина повина мати своє хобі. Воно допомагає відпочивати та розвиватися.
Всі знають, що «Вікторія» означає «Перемога». Але не всі розуміють - звідки це пішло. У римській міфології здавна відома богиня перемоги Вікторія. Походження імені пов'язують саме з нею. Культ божества виник задовго до появи в грецькій міфології богині Ніки,<span> також </span>символу перемоги.<span>Надалі римську богиню стали ідентифікувати зі своєю «родичкою» з Греції. А тому й ім'я Вікторія встало в один ряд з ім'ям Ніка. Грецька богиня зображувалася як крилата жінка з вінком у руці з лаврової гілки, яким вона нагороджувала переможців.</span>
— Ти ж знаєш, — мовив, нарешті, Юрко, — що риба боїться, коли багато людей.
— Так уже й багато туг, — буркнула вона.
— Це через тебе не ловиться, — таки допік він.
Проте вона не хотіла погодитися з тією несправедливістю:
— То ти такий умілець!..
— Через тебе усе!
— Ти, мабуть, черв'яка не тим боком стромляв на гачок, а на мене складаєш.
Поверталися од річки вдвох, хоч Юрко, йдучи з порожніми руками, хотів би повертатися сам, без свідків. Повітря посухішало, блакить між стовбурами зблякла. Тося назбирала зеленцю й хотіла вгостити Юрка, але той відмовився. Через кілька ж кроків не втримався — сам нарвав і почав ласувати.
— Колись ми з батьком піймали були сома, — збрехав Юрко, бо батько тоді ходив рибалити без нього і зловив тільки великою коропа, а не сома. — Півтора пуда заважив.
— Та ну?! — здивувалася Тося.
Юркові було приємне її захоплення, а тому він вигадував далі:
— А як тельбушили його, то всередині знайшли краснопірку на кілограм. І вона ще була жива!
Насправді ж ту краснопірку батько зловив іншим разом, і також без Юрка. Але здогадатись про все це Тося не могла, вона тільки вигукнула зачудовано:
— Ти бач?
Хлоп'яча уява й далі вела:
— Якось до нас у місто приїхав пересувний зоопарк. Там були леви, жирафи, макаки, вовки, лисиці, а також крокодили. Одного разу маленький крокодил десь пропав... То я його в озері на вудку через день зловив!
Але спостерігали, що вона не поспішає захоплюватись, а тільки недовірливо так дивиться, взявся глузувати з неї:
— Це я набрехав, щоб побачити, чи ти розумна...
— Тс-с-с, — зашепотіла раптом Тося, не слухаючи його й приклавши палець до вуст. —
— Що ти з ними робитимеш? — запитала Тося.
— Це ж дикі!
— Випусти, — сказала Тося, — бо вони повмирають без води.
— І що ти тямиш? — напустився на неї Юрко. — Я їх доглядатиму й приручу.
— Вони бояться нас. Коли ми підемо, то вони й наїдяться, й нап'ються.
— Пливіть, рідні, пливіть, ненаглядні!..
— Ану йди сюди! — закричав Юрко. Проте вона не йшла.
— Ти де каченята поділа?
— Тась-тась-тась, — кликала, з надією озираючи зарості лепехи й рогози.
— Поклич її, — сказала мати Юркові,
— А-а, — махнув той рукою й одвернувся, скривившись.
— Поклич, попрощаєшся.
<span>Якби я був мером, то в кожному дворі в нашому місті була б гарна
дитяча площадка. Вона була б барвиста, з цікавими гірками, каруселями,
драбинками, турніками, канатами. Для малюків можна зробити пісочницю і
гойдалку. І обов’язково потрібно влаштувати клумби. Це дуже красиво. А
якби залишилися гроші, я б поставив в кожен двір маленький фонтанчик.
Ось в Анапі такі двори є, і влітку там завжди багато народу. А в нашому
дворі майданчик дуже погана. Я сів в альтанці на сидіння й провалився.
Гойдалки жахливо скриплять, каруселі зламані. І все таке старе і
некрасиве. А ще на дитячому майданчику постійно збираються п’яні. Я їх
зовсім не люблю. Вони навіть матюкаються. Оце був би у нас такий двір,
як в Анапі, я б підстрибнув до стелі від радості!
На місці мера я б
обов’язково зробив в Пензі хороші, чисті пляжі, щоб люди могли там
загоряти і купатися влітку. Річка Сура у нас дуже брудна, її потрібно
очистити. Тоді в ній буде водитися багато риби і можна буде купатися.
Якби
я був мером, я б стежив за двірниками, щоб вони краще чистили сніг.
Близько моєї школи взимку неможливо припаркуватися. А ще через те, що
сніг не чистять і не довбають лід, трапляються дорожньо-транспортні
пригоди і бувають пробки. А через затори швидка допомога, яка поспішає
до сильно хворій людині, може запізнитися і не приїхати вчасно.
Ще я
хочу, щоб не було черг в поліклініці, тому що в мене немає часу сидіти
там по дві години. Замість того, щоб робити уроки або гуляти, доводиться
дуже довго сидіти в черзі до лікаря. Можна зробити так, щоб всі хворі
приходили до свого часу, тоді не доведеться так довго чекати.
І ще в
Пензі дуже не вистачає підземних переходів. Добре б побудували
підземний перехід на проспекті Будівельників, тоді б я зміг сам ходити
до бабусі. Батьки поки не відпускають мене одного через дорогу. І
машинам тоді не довелося б стояти на світлофорі. У Москві багато
підземних переходів, і людям дуже зручно переходити вулиці.
У нас
немає велосипедних доріжок, тому доводиться їздити на велосипеді по
тротуарах і заважати перехожим або по дорогах, а це ж неправильно –
можна потрапити під машину.
Якби я був мером, я б ні в якому разі не
дозволив руйнувати іподром. Мені дуже шкода, що в Пензі закрили
іподром. Я займаюся верховою їздою на невеликий стайні. Конячкам там
дуже тісно. І критого манежу там немає. Взимку займатися на вулиці дуже
холодно. Якби я був мером, я б обов’язково побудував новий іподром і
переселив конячок туди.
Якби я був мером, то я б зайнявся переробкою
сміття. У нас все сміття звозять на звалище, а там він лежить роками
просто так, а треба його переробляти. З паперу можна робити газети та
картон. З залозок всякі запчастини. Якщо сміття збирати роздільно, з
нього потім можна багато чого зробити. Мені було дуже шкода ялинки, які
люди викидали після Нового року. Я хочу, щоб ялинки ставали меблями або
хоча б санками. А їх вантажать в сміттєвози і відвозять на звалище.
Кілька ялинок все ще лежить на смітнику біля нашого будинку.
Ще я б
зробив так, щоб пенсіонери отримували хорошу пенсію і не були такими
бідними, як зараз. Вони змогли б добре харчуватися і купувати новий
одяг, подорожувати, зробити хороший ремонт у квартирі.
Якби я був
мером, то я б зробив Пензи красивою, сучасною, зручною, затишною, щоб
туристи приїжджали не тільки в Москву і Пітер, але й до нас. Просто
потрібно зробити, щоб їм тут було цікаво. І щоб нам, городянам, не було
соромно за своє місто.</span>