Неважливо яка зовнішність і обличчя не завжди говорить за все.
Добрі вчинки мені роблять мої рідні. Мама з татом піклуються про мене, дбають, допомагають у навчанні.
У школі вчителька навчає та підтримує мене, друзі спілкуються зі мною.
Лікарі лікують мене, коли я захворію. Це все те добро, що роблять мені інші люди.<span> Також хочу згадати про свою сестру Оленку, яка мені якось дуже допомогла. Одного разу ми разом каталися на велосипедах. Раптом я спіткнулася, впала і поранила коліно. Було дуже боляче. Я не могла підвестися. Оленка допомогла мені. Я була їй дуже вдячна за це.</span>
<span>Для пташки кожна мандрівка на чужину - це нелегка справа. Але іноді розлучитися з домівкою змушує люта та холодна зима. Сподіваючись на швидке повернення і лекгий політ, кожної осені птахи відлітають у вирій. Їх тужливе прощання з Батьківщиною не залишає байдужим жодне серце... </span><span>
<span>Та при весь сум, нове місце здалося напрочуд гарним і теплим. Пташки вражені багатою поживою вже починають забувати рідне небо. Кожен день нове місто, нові краєвиди... Та як би не було добре на чужині, серце рветься додому. І ось вже радісним щебетанням пташки сповіщають своє повернення додому.</span></span>
Не поняла что надо сделать
Розплющити,віддають,Розплющ очі ось ця квітка,Коли ти віддасиш мені велосипед