Конституция Соединенных Штатов Америки была принята 17 сентября, в 1787 году. Это было сделано в Филадельфии, приняли ее делегаты конституционного конвента, председательствовал которым Джордж Вашингтон. Уже скоро документ был ратифицирован представителями всех тринадцати американских штатов. Делегаты от штатов, которых позже по праву прозвали официальными создателями Конституции, были разделены на несколько групп: фермеры и торговцы, банковские работники и юристы. Возраст делегатов был разным – от 30 до 80 лет, также как отличались они по вероисповеданию и политическим взглядам. Против принятия единого государственного закона выступил только Патрик Генри – делегат от штата Вирджиния. Он опасался того, что при введении Конституции и централизованной власти каждый отдельный штат утратит свои полномочия.
Теологічна теорія (Тома Аквінський, XIII ст.) пояснює походження держави волею Бога, висуває ідеї її непорушності, вічності та залежності від божественної волі.
Патріархальна теорія (Р. Філмер, XVII ст.) представляє державу продуктом природного розвитку, результатом розростання сім'ї. В основі виникнення держави – природне прагнення людей до взаємного спілкування. Для цього вони об'єднуються в сім'ї, декілька сімей складають рід (селища), а із селищ утворюється держава.
Представники договірної теорії (Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, XVII-XVIII ст.) вважають, що державі передує "природний стан", який вони характеризують по-різному: як царство необмеженої особистої свободи, загального благоденства або "війни всіх проти всіх". Кожна людина мала невід'ємні права, однак у природному стані неминуче постає проблема їх забезпечення та охорони. Тому люди домовилися встановити над собою специфічну інституцію – державу, яка б відповідала за дотримання порядку, захищала загальні інтереси, забезпечувала невід'ємні права.
Органічна теорія (Г. Спенсер, XIX ст.) порівнює суспільство з біологічним організмом. У розвитку суспільства виявляються закономірності, притаманні всім живим організмам (зростання й ускладнення функцій організму, взаємозв'язок їх окремих частин, їхня диференціація). Об'єднання людей (племена, союзи племен, імперії, міста-держави) Г. Спенсер називав "агрегатами", які змінюються під впливом соціального розшарування суспільства, спеціалізації праці, утворення органів політичної влади.
У межах теорії насильства (XIX ст.) розрізняють теорії внутрішнього та зовнішнього насильства. Згідно з першою (Є. Дюрінг) власність, класи та держава виникли внаслідок насильства однієї частини суспільства над іншою. Прихильники другої теорії (К. Каутський, Л. Гумплович) серед найважливіших чинників державотворення виокремлювали війни та територіальні завоювання. Для закріплення влади переможців над завойованими народами утворюється держава.
Згідно з марксистською (класовою) теорією походження держави (К. Маркс, Ф. Енгельс, XIX ст.) виникнення держави було зумовлено переважно економічними чинниками – суспільним поділом праці, появою надлишкового продукту, приватної власності і наступним майновим (класовим) розшаруванням суспільства. Тим самим обгрунтовувалася ідея про класову природу держави, про боротьбу класів між собою як основну причину її виникнення. Держава визначається як засіб, що забезпечує панування одного класу над іншим.
Теорія інцесту (К. Леві-Строс, XX ст.) головним чинником виокремлення людини із світу природи називає заборону (табу) на кровозмішення. Збереження людського роду і його подальший розвиток вимагали створення спеціальних органів усередині родової общини, здатних контролювати дотримання заборони інцесту і застосовувати примушування до її порушників. Ці контролюючі органи з часом почали виконувати й інші громадські функції, виступаючи прообразом майбутньої державної організації.
Іригаційна (гідравлічна) теорія (К. Вітфогель, XX ст.) передумовою ранньої державності вважає перехід до іригаційного землеробства. Його впровадження не тільки сприяло зростанню обсягу сільськогоследарської продукції, а ще й створювало необхідні організаційні умови для появи розгалуженого державного апарату. К. Вітфогель пов'язував деспотичні форми азійських держав з необхідністю будівництва іригаційних споруд, що вимагало жорсткого централізованого управління.
<span>Гражданин идет вечером через парк. Видит, что в кустах злоумышленник насилует девушку. По нормам морали человек ринется на защиту барышни, огрел злоумышленника камнем по голове, причинив черепно-мозговую травму, девушку спас и помог добраться до ближайшего травмпункта. Он не нарушил норм морали, он все сделал правильно. Но злодей получил еще и средней тяжести вред здоровью. Он пошел в травмпункт, снял побои и обратился с заявлением в милицию. Тем самым гражданин, который спас даму несет ответственность за нанесение средней тяжести вреда здоровью, повлекшего временную нетрудоспособность. Статья 112 УК РФ.
</span>Другой пример. Происходят те же действия, вот только гражданин решил сбежать с места будущего преступления и отправился домой. После чего позвонил в полицию и сообщил об этом случае. В итоге: Полиция не успела. Девушка была изнасилована и задушена. По правовым нормам, он сделал все правильно, но его действия можно считать аморальными.
Автомобиль ему могут продать только в 18 лет. Он должен обладать дееспособность.
У несовершеннолетних дееспособность раньше времени может наступить, если:
1) будет заключён брак
2) у гражданина будет собственный бизнес
На этот вопрос может ответить часть 1 статьи 27 Гражданского кодекса РФ, а именно:
Несовершеннолетний, достигший шестнадцати лет, может быть объявлен полностью дееспособным, если он работает по трудовому договору, в том числе по контракту, или с согласия родителей, усыновителей или попечителя занимается предпринимательской деятельностью.<span>Объявление несовершеннолетнего полностью дееспособным (эмансипация) производится по решению органа опеки и попечительства - с согласия обоих родителей, усыновителей или попечителя либо при отсутствии такого согласия - по решению суда.</span>