У тістому лісі, біля схилу, що вів до річки, простягла свої білосніжні пелюсточки до сонечка маленька конвалія. Цього ранку на спів її дзвіночків прилетіла перша весняна бджілка. Вона пильно придивилась до молодого зеленого листячка і тоненького стебельця і сіла поряд на гілочку. Звабивий аромат конвалії скружив її голівку. Обережно бджілка запитала конвалію:
- Звідки ти взялась тут?
Вітер похитавши дзвіночками конвалії, відповів тихим дзенькітом:
- З"явилась вона тут, від загубленої чистої сльози молодої дівчини.
-Тому ти, напевне, така ніжна і беззахистна?
- Так. Хоч сонечко і гріє, та мені тут сумно самій. Навколо високі дерева, що я навіть не бачу їх верхівок і більше нікого, - журливо відповіла конвалія.
Бджілка ще ближче підлетіла до конвалії і запропонувала їй свою дружбу. Конвалія зраділа і всміхнулась. Тепер вони щодня перешіптуються між собою. Про весну і її красу<span>Ⓐ</span>.
Українці прикрашають вишивкою рушники,сорочки.Українська вишивка -це символ українського народу.Найчастіше вишивають червоними і чорними нитками на білому тлі.Про українські вишиванки складено дуже багато пісень та віршів.Український рушник можно побачити і на весіллі,як символ міцної сімї.Його дарують на щастяю ,на добро.З любовю і теплом треба ставитись до народних символів,цінувати їх,і завжди памятати про наше минуле.
<span>Людина без Батьківщини — як соловей без пісні.
</span><span>Батьківщина — мати, умій за неї постояти<span>.
</span></span><span>Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя.</span>
