Хіба я не люблю Тараса...
Його віршів...Його пісень
Як сина колихає мати
Лякають козаки дітей...
І віють вітри на Вкраїну
І на полях пшеницю жнуть
Чужі брати і рідні сестри
До нього на Могилу йдуть
<span>держава повинна ставити на перше мiсце потребностi народу, а не
своi. Дослухатись до народу , а не робити добре тiльки для людей при
посадах та грошах
СПС ПЛЗ
</span>
Настала осінь. Всі птахи полетіла у теплі краї. Листя почало жовтіти і падати до долу.Ми з мамою й татом пішли в ліс по гриби. Ми знайшли дуже багато грибів. Там були і лисички, і маслята, і сіроніжка, і підберезовики. Загалом у нас було три кошика грибів. Коли ми поверталися додому ми побачили білочку яка збирала гриби. Ми пригостили її. А ще ми побачили біля озера стаю журавлів. Побачивши нас вони полетіли. Це було дуже гарно. Вони летіли ключем. Я сказав: Прощайте, журавлини!
Он хотел чтоб он бил самостоятельным ани линтяем
Я хочу розповісти про другорядного героя Кактуса з твору «ТТБ» Л.Вороніної.
Це прізвисько одного хлопця, його справжнє ім’я Сашко Смик. Колись він був як усі. Мав сили рівні з іншими, був одного зросту з усіма, особливо нічим не вирізнявся серед інших дітей. Але після останнього літа він виріс на дві голови, накачав м'язи. Особливо вирізняла його серед інших зачіска, схожа на кактус. Відчувши силу, він став занадто самовпевненим, зробився бешкетником. Ображав свого сусіда Клима,обзивав його різними образливими словами.
Кактус не подобався багатьом. Автор характеризує цього героя з деякою непривітністю, зовсім не симпатизує йому. Називає цього героя орангутангом. Він дуже добре змальовує зовнішність та риси Кактуса, але без якогось захоплення ним. На мою думку, автор навіть підкреслює, що погана поведінка людей ще більше псує їх зовнішність.
Сашко у творі пережив багато пригод, дечому навчився. Мене тішить те, що він більше не буде зрадником і не показуватиме свої «колючки».