Ой, і яке ж воно гарне моє місто, особливо взимку! виходиш із дому і потрапляєш у казку. дерева, немов би ті велетні, покриті снігом, своїм гіллям торкаються до холодної, вкритої зимовою ковдрою, землі. Будинки, обвислі бурульками, стоять насупившись, чекаючи весни. Усе навкруги вкрите білою ковдрою "Снігової Королеви". десь не десь з'явиться сонце, усіяне хмарками. пограється із сніжинками і сховається.
Чудово, добре, ясно, холодно, весело; вночі, вдень, ввечері, зранку, опівночі; вгорі, внизу, справа, зліва, вдома.
Зима-прийшла зима
сонце-прокинулось сонце
струмок-біжить струмок
небо-засмутилось небо
З давніх часів вважається, що саме у слові можна відчути дух народу. Та чи так воно насправді?
Кожен українець володіє своєю рідною мовою, тому це дає змогу українському народу бути одним цілим. Ми всі різні, але почуття єдиного в нас однакове. Як казав Іван Огієнко: "Мова – це наша національна ознака, в мові - наша культура, сутність нашої свідомості". Саме мова робить нас народом. Саме вона виділяє нас з поміж інших. Мова породжує слово. Слово - це думка народу, тому все взаємопов`язано. Без мови не існує слова, а без слова існування народу - неможливе. Душа народу це і є - слово. У кожного народу своє слово, тому і своя власна душа.
Отже, мова - це єдиний доказ того, що душа народу саме у слові, а слово, в свою чергу, це душа народу.
Сидіти-ловити, сніжок-пушок, гора-нора, пташка-комашка