Гарний- хоч з лиця воду пий, хоч ікону малюй, очей не відірвати
безліч- хоч греблю гати
сумний- мов у воду опущений, сохнути з печалі
щезнути - як скрізьземлю провалився
дивитися - обводити поглядом, їсти очима, не спускати очей
злякатися - взятися страхом, душа завмерла, душа в п'яти пішла, пішов поза шкірою, кров застигла в жилах
загордитися - задерти носа
утекти- накивати п'ятами, дати драла, дати волю ногам
сміятися- смішки справляти, рвати боки, продавати зуби
перестаратися- передати куті меду, взяти через край, перегнути палку
замовкнути- прикусити язика, набрати в рот води, заціпити язика, ні пари з вуст
переляканий- страх пройняв, зазнати страху, душа завмерла, в душі похололо
мало- кіт наплакав, капля в морі, мов заячий хвіст
дрібний- макове зерня
бути першим- грати першу скрипку, держати перед
дуже далеко- на краю світу, у тридесятому царстві, скільки око сягає
Добрі слова – це сади
<span>Добрі слова – це коріння </span>
<span>Добрі думки – квіти </span>
<span>Добрі справи – плоди. </span>
<span>- Отже щоб справи були ваші добрими треба, щоб і думки і слова теж були добрими.</span>
Нарешті завітала до нас красуня-зима. Вона прийшла у білосніжній пухнастій сукні. Щодня посилає своїх помічнниць-сніжинок, щоб вони покружляли у дивному танку. А діти, затамувавши подих, спостерігали за ними та розглядали їх на своїх рукавичках. Весело о цій порі дітям. Їх чекають розваги на лижах та санчатах. Ось уже й сніговик зустрічає перехожих. Ідеш зимовим лісом, навколо тиша, тільки сніг рипне під ногами.
Із города Трапезонта (Трапезунда) виступала галера, розкішно прибрана, озброєна гарматами. Господар галери — Алкан —паша, "трапезонтськоє княжа". На галері сімсот турків, чотириста яничар та 350 невольників. Першим старшим між невольниками був Самійло Кішка, гетьман запорозький, другим — Марко Рудий, суддя військовий, третім — Мусій Грач, четвертим — Лях Бутурлак, "ключник галерський".
Алкан — паша поїхав до города Козлова провідати дівку Санджаківну і влаштував там гуляння. Та не довіряв він Самійлові Кішці і підіслав двох турків на галеру підслуховувати. А саме в цей час Самійло Кішка підмовляв Ляха Бутурлака повідмикати невольників і дорікав йому за те, що він прийняв бусурменську віру. На що Лях Бутурлак образився і відмовився відмикати невольників. Турки, що підслуховували, почули розмову і повідомили про неї Алкан —пашу. Аби віддячити Ляху Бутурлаку, паша послав йому на галеру дорогі напої. Та в душі Ляха слова Самійла посіяли сум та неспокій. Він посадив поряд себе гетьмана й почав з ним пити, аж поки не заснув. Тоді Самійло відімкнув усі замки на руках та ногах невольників і наказав їм удати, що вони й досі закуті в кайдани. Турки повернулися на галеру і, не побачивши підозрілого, спокійно полягали спати. Бранці ж познімали з себе кайдани, покидали в море турків, самі перевдяглися в їхній одяг і попливли мимо Цареграда у рідну землю.
