План.
1. Наймолодша Хуха.
2. Життя у лісі.
3. Перший сніг.
4. Тепла хатинка.
5. Плач сосни.
6. Допомога лісника.
7. Без житла.
8. В пошуках дому.
9. Хлівна Хуха.
10. Мила дівчина.
11, Сум за домівкою.
12. Нещастя у хліву.
13. Моховинка та добрі діти.
14. Врятована коза Лиска.
15. Витівки веселої хухи.
16. Нечесний та злий дід.
17. Поранена Моховинка.
18. Повернення додому.
19. Похід до Хо-Суковика.
20. Зустріч з дідом.
21. Допомога хух.
22. Доброта та милосердя Моховинки.
23. Врятований дід.
24. Вдічність лісоруба.
План.
1. Наймолодша серед Хух.
2. Життя маленьких істот у лісі.
3. Випав перший сніг.
4. Дід зрубав сосну і зруйнував хатинку.
5. Лісник допомагає прогнати лісоруба.
6. Хуха не має житла.
7. Істота іде на пошуки нового дому.
8. Як Хуха стала хлівною.
9. Мила й працьовита дівчинка та гарне життя істоти.
10. Добре Хусі, тільки сумно за домівкою.
11. Велике нещастя у хліву.
12. Хуха кличе на допомогу.
14. Усі рятують Лиску.
15. Розваги з Хухою, яка стала хатньою.
16. Друга поява злого діда .
17. Лісоруб ранить Моховинку.
18. Хуха повертається додому.
19. Похід до Хо-Суковика та третя зустріч з дідом.
20. Хухи обігрівають змерзлого лісоруба.
21. Моховинка пробачає образи.
22. Хуха виводить діда із зимового лісу.
23. Лісоруб дотримав обіцянку.
100 років тому діти були іншими. Вони не грали цілими днями в комп'ютери , і не говорили з друзямм лише по телефону. Мої однолітки 100 років тому весь час проводили на вулиці. Падали з велосипедів, дерев, це було боляче, але це було щасливе дитинство.
Василь Голобородько у своїх поезіях викорістовує епітети - "зелене волосся дощу", метафори - "уплетена дорога", анафора - "хто напасеться", порівняння - "уплетена річка,наче блакитна стрічка", повторення - "дощ"
Іван Франко у своїй історичній повісті «Захар Беркут» змалював життя руського суспільства XIII століття. Жителі карпатського села Тухля повстали проти боярського поневолення, коли князь Данило Галицький подарував землі Тухольщини бояринові Тугару Вовку. З такою ж відвагою вони розгромили татаро-монгольських завойовників. У цій повісті Франко показав, що саме простий народ був рушійною силою історії.
На фоні боротьби громади села Тухлі з боярином Тугаром Вовком і монгольською ордою змальовані головні герої повісті. Захар Беркут, його син Максим, Мирослава наділені найкращими рисами характеру. Вони постають перед нами чесними, вольовими, відданими інтересам рідного краю. І тому вони протиставлені зарозумілому бояринові Тугару Вовку — експлуататору і зраднику, жорстокій монгольській орді на чолі з ватажком Бурундою.
Головний герой повісті — Захар Беркут. Йому притаманна народна мудрість, висока моральність, велич, сила. Він справжній патріот свого краю, людина мудра, розважлива, з великим життєвим досвідом, для якої громадські інтереси над усе. Його люблять і шанують люди, та й доля до нього прихильна.
Зовсім протилежним йому І. Франко змалював боярина Тугара Вовка з його дійсно вовчою натурою. Цей деспотичний зрадник — дуже хижа й пихата людина. Саме ці риси характеру призвели його до відступництва, а зрадника завжди чекає ганебний кінець. Тугар Вовк загинув разом з монголами в тухольській долині.
Жорстокою руйнівною силою виступає в повісті монгольська орда, а на її чолі — Бурунда. Він, як і Вовк, прагне володіти українськими землями та народом. Цей образ наче налитий люттю і заплямований кров'ю, його не можна сприймати без жаху і здригання. І якщо у зрадника Тугара Вовка ще є щось людське (його ставлення до дочки), то Бурунда — це звір. З особливою виразністю цей звірячий характер виявився під час загибелі його вояків.
Повість «Захар Беркут» відкрила мені захоплюючу сторінку історії мого народу. А ще познайомила з мудрою і прекрасною людиною — Захаром Беркутом, який став моїм улюбленим героєм. Усі його дії були спрямовані на добро в громаді, а його мудрість ще довго буде слугувати багатьом поколінням: «Доки будете жити в громадському порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».
Софіяголовна героїня твору, часто читає й перечитує відому казку про Русалоньку, яка вірно любила принца, врятувала йому життя, але так і не змогла стати для нього єдиною коханою. Дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила в особі однокласника Вадима Кулаківського прекрасного принца. Софійка відкрила, що стара шафа — це портал, який, міг перенести у минуле. Щоб позбавити рід Кулаківськіх від прокляття, дівчинка мандрує минулим, своїм втручанням змінює долі людей, які жили багато років тому.