Твір про людину і ліс можна скласти так:
Людина і природа взаємодоповнюють
одне одного. Наприклад, ліс дарує нам кисень. Недарма дерева називають
легенями лісу. Гуляючи в лісі, людина відчуває єдність з природою,
знаходиться у повній гармонії з навколишнім світом. Все у лісі
приваблює: височенні дерева, надзвичайної краси рослини, співи пташок.
Але
людина часто нівечить ліс. Кожен з нас, йдучи на природу, повинен
пам'ятати, що він у цих місцях - не господар, а лише гість. Тому не слід
залишати сміття, мучити дерева надписами, зривати квіточки. Від цього
ліс страждає та хворіє. Пам'ятаймо про нашу єдність з природою та бережімо її!
Илья Муромец не сказочный герой. Он реально существовал
Скрі-зь плач, і сто-гін, і ри-да-ння
скрІзь плАч ,і стОгін,і ридАння (великі букви -це наголос)
Сашко — сильна особистість, яка вміє активно відстоювати свої життєві принципи. Хлопчик рішуче й наполегливо шукає шляхів визволити свого друга Сіроманця з кузні, куди того, зв’язаного, кинули, щоб наступного дня відвезти до зоопарку, в неволю. І йому, малому, вдалося це зробити.
<span>Захар Беркут- головний герой повісті. Найстарший віком у цілій тухольскій громаді.
Йому було звиш 90-літній старець. Батько вісьмох дітей. Зазар був сильним,
мужнім, хоробрим, справедливим. Ще він любив садівництво, там він чистить,
копле, підрізує і пересаджує сад. Захар любив своє село та захищав рідну землю.
А також головний герой часто говорив:’’ Життя лиш доти має вартість’’. В нього мов одна душа! Громада- то був його світ, то була ціль його
життя. Пасіка його була в лісі, і кожної погідної днини Захар Беркут ходив у
свою пасіку, хоч дорога була утяжлива і досить далека. А вже найбільшим
добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його ліки. Все що він робив і
думав це все для інших, і для громади. Тому він і захисник рідного села. </span>
