Коли ви бачите безногого плазуна, перше, що спадає на думку — змія! Однак це не завжди так. Функціональна відсутність кінцівок багаторазово та незалежно виникала у лускатих рептилій — ящірок, змій та амфісбен — оскільки така конструкція тіла дає її власнику багато переваг.Змії стали найуспішнішою «безногою» лінією, яка з часом дала початок приблизно 3000 видів. Вони пристосувались майже до всіх придатних для життя місць: від верхівок дерев та відкритого океану до землі під нашими ногами.Відсутність кінцівок тісно пов'язана з риючим способом життя. Багато безногих ящірок проводять своє життя під землею, а за ведучою гіпотезою про походження змій, всі вони еволюціонували від риючих предків (хоча деякі вчені вважають, що попередниками змій були водні рептилії, відомі як мозазаври).Існує декілька ознак, за якими можна відрізнити змію від більшості безногих ящірок. Наприклад, змії мають, як правило, відносно довше тіло та коротший хвіст, ніж їх безногі кузини. Крім того, змії, на відміну від ящірок, не мають повік та зовнішніх вух. До того ж, багато «безногих» ящірок насправді мають крихітні рудиментарні кінцівки, в той час як змії зазвичай не можуть похизуватись ніякими зовнішніми придатками.Існують також деякі екологічні відмінності. Більшість змій харчуються нерегулярно, компенсуючи це тим, що з’їдають відносно велику здобич за раз, в той час як ящірки, як правило, харчуються дрібними істотами, такими як комахи, компенсуючи це їх великою кількістю.<span>Проте ці правила не універсальні. Пітони та удави, наприклад, мають рудиментарні задні кінцівки, які самці використовують під час залицяння і спаровування. Безнога ящірка ліаліс смугастий (<em>Lialis burtonis</em>) — не має повік. І харчується вона як змія — нападає на інших ящірок до половини власної ваги, душить та ковтає цілком. (Так, <em>Lialis burtonis</em> — дивовижна маленька бестія.)</span>
Ну блин, из кровеносных сосудов кровь выдавливается. Ну как еще? Е ма е, это же видно и так...
Оно состоит из 2основных отделов
камер предсердия и желудочка
При приближении карты в глаза исчезает 3 кружечок.Изображение на слепом пятне не возникает, поскольку она лишена фоторецепторов и не может воспринимать свет.
<span> Семейство пасленовых подразделяют на 2 подсемейства — нолановые (Nolanoideae) и собственно пасленовые (Solanoideae). Первое нередко рассматривают как самостоятельное семейство нолановые (Nolanaceae). Подсемейство нолановых относительно более примитивно, чем пасленовые. Оно включает 2 близких рода — нолана (Nolana, около 75 видов, распространенных от Перу до Патагонии и на Галапагосских островах) и алона (Alona, 5-6 видов в Чили). Это травы или маленькие кустарнички с очередными, цельными, более или менее суккулентными листьями, произрастающие главным образом вдоль морских побережий. Гинецей у них из 5 плодолистиков.
</span> Все остальные роды семейства пасленовых входят в обширное подсемейство пасленовых. Оно, в свою очередь, подразделяется на 5 триб. Самой примитивной трибой считается триба никандровые (Nicandreae), состоящая из одного монотипного рода никандра (Nicandra), обитающего в Перу и Боливии. Это однолетняя трава с грубыми ребристыми жестко опушенными стеблями, зубчатыми или лопастными листьями, одиночными цветками, 3-5-гнездной завязью и довольно многосемянной ягодой, заключенной в сильно разрастающуюся при плодах чашечку. Никандра физалисовидная (N. physalodes) широко распространилась как сорное растение во многих районах нашей страны на бахчах, виноградниках, по огородам и у дорог, проникнув на Кавказ, в оазисы Средней Азии и на Дальний Восток. Изредка ее разводят с лекарственными целями и как декоративное растение. У никандры имеется интересное приспособление против самоопыления. В эфемерных цветках этого растения рыльце увядает уже в течение часа после опыления и столбик опадает.
