Картина І.
1. Сумний князь та княгиня.
2. Розмова та надія.
3. Прихід Джури.
4. Посланець від змія.
5. Вимога змія.
6. Князівна втішає батьків.
Картина ІІ
7. Рада з воєводами.
8. Дивний дід.
9. Пропозиція діда.
10. Згода Князя.
Картина ІІІ
11. Розмова між синами.
12. Прихід дванадцятьох парубків.
13. Відмова Микити.
14. Прихід дванадцятьох дідів.
15. Відмова Микити.
14. Прихід дітей.
15. Микита збирається на двобій.
Картина ІV
16. Збирається юрба.
17. Безстрашний Микита.
18. Голоси.
19. Велика перемога.
Моя улюбленя вчителька Раїса Олексіївна . Саме вона навчила мене читати , писати , рахувати , розвязувати різні завдання . Вона щодня турбується про те , щоб ми гарно поводилися , були вихованими , чемними , з повагою ставилися до старших . Моя вчителька хоче , ми були добрими , працелюбними , щасливими . А щаслива людина тоді , коли вона досягає певних успіхів . Тож я прагну добре вчитися , щоб не підвести свою улюблену вчительку .
Ми живемо в ті часи, коли грубість стала нормальним явищем, неповага — звичним ділом, а невихованість — буденною справою. Ми сприймаємо постійні повномасштабні конфлікти як щось належне, буденне і майже неважливе, розбій на вулицях нас теж не турбує, адже, що нам з того, аби тільки нас не зачіпало. Ми пристосувались до бід і проблем, тому часто на все це просто заплющуємо очі. Але, мабуть, я не маю права так впевнено говорити, адже світ все ж тримається, намагається підтримувати своє функціонування хоча б на задовільному рівні. Але що йому в цьому допомагає? Що так активно цей-таки рівень підтримує? Безумовно, на нашій планеті ще залишилось місце для вихованості, тактовності, щирості і відкритості, саме вони і багато інших позитивних явищ формують із конфліктної, проблемної маси гідне суспільство. Тому, не можна заперечувати той факт, що світ наш стане кращим, а ми, зокрема, станемо жити набагато краще тільки тоді, коли усі будемо наділені вищезгаданими рисами характеру. Відтак, можна стверджувати, що добро й краса (зараз я не наголошую на красі зовнішній) — це і є та основа життя кожної людини, яка все ж і робить із нас людей, а не, вибачте за грубість, моральних виродків.
Я давно читала цей твір,але трохи пам*ятаю.вони стали теодорами коли взяли корову (маньку.чи як її звали)і рушничок і почали дражнитися.
