протече, протекла, течуть, течія, текти, потекла
Коли в мене є вільний час, я знаходжу собі багато занять .Після уроків займаюсь спортом, катаюсь на велосипеді , граю з друзями на вулиці. Коли я втомлююся, сідаю грати в комп`ютерні ігри або читаю книжки. Ще намагаюся допомагати дорослим по господарству. Ось так я проводжу свій вільний час.
Ось настала золота осінь. Сама красива і мальовнича пора року. Осінь
любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все
золотом. Ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в
золоті. На берізках замість листочків висять золоті монетки, і,
здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти.
Золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. Ідеш і радієш такій
красі. І починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. А
іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка
відкривається перед тобою.
Гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю
красу. Дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. Золоті дерева просто
сяють на тлі яскравого блакитного неба. Не можна не захоплюватися
природою, немає нічого прекраснішого неї. Ах! Як здорово, просто дух
захоплює від усієї цієї пишноти.
<span>Золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. Але, на жаль, це час дуже
короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє
вбрання. А як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще
помилуватися мальовничими золотими пейзажами.</span>
(пишу не про свою хату)
Живемо ми всією сім*єю в домі на окраїні міста Стрий,що у Львівській області.Живемо дружно,не сваримось.
Хата наша невеличка,але просторна. "буде і нам,і потомкам нашим"-говорив мій дідусь.А тато все говорив,нібито розвалиться і недоживе до потомків. В хаті є 3 кімнати, зв*язані між собою круглими дверми.Це є кімната моя,мого старшого і меншого брата.Батьки мають кімнату,розташованубіля кухні. Тато казав, вони так зробили тому, що мамі не буде зручно вештатись з одного до іншого кінця дому.щоб зробити нам сніданок.
Ось так і живемо."буде і нам, і потомкам нашим".
-Хлопчику, чого ти тут стоїш сам однісінький?
-Я-я загубився..Я йшов з классом у музей, а потім..потім я побачив прекрасну квітку..Мені дуже хотілося зробити щось приємне вчительці, я підбіг і зірвав її..та не встих озирнутись як вже нікого не було..я сів на камені , розплакався, та подумав..а що якщо стемніе, а за мною ні хто не повернеться?Та мене вовки з`їдять..
-У якій ти школі вчишся?
-У 20-тій.
-Не сумуй, я знаю як тобі допомогти!Бачиш ось ту грушу?
-Так
-Йдеш до неї та звертаешь ліворуч..далі якщо ти будеш іти прямо, ти наткнешся на магазин "Кишеня" біля якого і буде твоя школа!
-Зрозумів?
-Ні
-Гаразд, ходімо за мною я тебе доведу..
-Дякую тобі!