Яновские - старинный польский дворянский род. В томах "Польских гербов" фамилия Яновских упоминается с 1376 года. В Малороссии род ведет начало от Якова Яновского, жившего в половине XVII столетия. Сын его Иван и внук Демьян были священниками в лубенском полку. Сын последнего, дедушка Николая Васильевича Гоголя - Афанасий Демьянович обучался в киевской академии, служил войсковым писарем, был секунд-майором. Впервые фамилия деда писателя с прибавкой "Гоголь" появилась в "Дворянской грамоте", которую он получил 15 октября 1792 года.
В роду у Гоголя было много литературно одарённых людей. Его мама, Мария Ивановна, вела обширную переписку со многими писателями. А род Шостак, бабушки Гоголя со стороны матери - Марии Ильиничны, происходил из татар, род прабабушки Щербак - из русских. Предками гения были также Дорошенко, Скоропадские, чьи имена указал дед гения в документе 1788 года.
Кроме Николая у Василия и Марины Гоголей было пятеро детей - сын Иван (1810 - 1819), дочери Мария (1811 - 1844), Анна (1821 - 1893), Елизавета (1823 - 1864), Ольга (1825 - 1907).
Любому образованному и культурному человеку трудно представить себе окружающий мир без книги. К книге мы привыкли с самого детства, именно она позволила раскрыть нам самые удивительные тайны жизни, именно книга давала в трудные минуты полезные советы, имена книга помогала нам разобраться в себе и в окружающих.
Как ты ходил(а) на рыбалку
Как ты ухаживаешь за собакой
Допустим
Вчера я ходил(а) с Папой на рыбалку. Там было весело. Мы взяли Удочки,крючки, и собрали червей.мы поймали 10 рыбин! Карасей и щуку.
Я даже поймал(а) больше,чем папа!
Мы пришли домой и мама сделала очень вкусную уху!
или так
Собаки-Это верные домашние животные. Они помогают по хозяйству. У меня есть(я мечтаю) собака. Ее зовут Милка( ну или как хочешь). один Собаке нужно уделять много времени.Собака всегда будет относиться к вам так,как вы к ней.
=)
1.Игрушка для слона
2.Хлопоты игрушки слона(мартышки)
3.Мартышка убежала от слона
«Альпійська балада» образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білороусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.