- Привіт,ти вже купив ялинку до нового року?
- Так,звичайно! Залишилось всього декілька днів!
- А як будеш святкувати?
- У нашій сім'ї є власні традиції.
- О,дуже цікаво,розповідай!
- Коли ми поставили ялинку,всі члени родини власноруч майструють хоча б по одній ялинковій іграшці.
- А навіщо?
- Так,кожен з нас,вносить частинку своєї душі у це свято.
- А я ніколи так не робив(ла) зі своєю сім'єю,треба спробувати!
- Звичайно ж,спробуй! Це надасть святу особливої теплої атмосфери.
- Дуже тобі дякую!
- Немає за що!
Ответ:
1. "Думи мої, думи мої, лихо мені з вами" (Т. Шевченко)!
2. "Бач… їм така невістка не до мислі…
Вони не люблять лісового роду…
Тобі недобра з їх свекруха буде!" (Леся Українка "Лісова пісня")
3. "Та вже відьма? Ба, то вже судилось
відьомською свекрухою вам бути.
Та хто ж вам винен? Ви ж її хотіли." (Леся Українка "Лісова пісня")
Объяснение:
Ми звичайно приходимо щодня до школи, звичайно кидаємо один одному: «Привіт!», звично ділимося новинами, проблемами, звично даємо поради. На уроках ми всі об'єднані одним прагненням — одержати нові знання, закріпити раніше набуті. Мабуть, саме ця спільна мета керує нашим бажанням допомогти один одному краще розібратися у матеріалі, тому у наших шкільних стосунках багато уваги приділяється урокам.
<span>Але після них не завжди хочеться відразу йти додому, і ми з радістю беремо участь у позаурочних заходах: підготовці та проведенні різних вечорів, концертів, змагань. Так минає день за днем, рік за роком шкільного життя. І ми навіть не замислюємося, що це життя складається з двох головних чинників: набуття знань та шкільної дружби. Якщо наші знання ми одержуємо від учителів, то якою буде шкільна дружба, — повністю залежить від нас самих, нашого ставлення один до одного. </span>
<span>Бути дружним класом — це, на мій погляд, значить мати однакові (або схожі) погляди на людські цінності та вади. А звідси — і відповідні настанови, відповідна поведінка усього класу. Друж¬ний клас — це не тільки (та й не стільки) спільні веселі розваги, а й уміння, сприймаючи чужий біль як власний, вчасно усім разом прийти на допомогу однокласнику. Або у хвилини щастя — чи то день народження, чи якась особиста перемога, — щиро сприйняти і всім класом поділити цю радість, улаштувавши класне свято. А ще дружний клас — це вміння зупинити свого однокласника перед прірвою біди або поганого вчинку, простягнувши йому сильну руку друзів. Дружний клас — це коли багато «я» зливаються в одне «ми», як струмочки зливаються в одну річку, що весело й гідно потім тече в одному напрямі! </span>
Я думаю що без читача літератрній світ справді гине!!! Допустимо ніхто не буде читати літературу, тоді автору не цікаво буде писати її!!! Тому що він вже буде знати що нікому те що він пише не цікаво!!! Читач як одна ціла літератури!!!
А й справді якщо так подумати, без читача не було б ніякої літератури!!!
острів підмет лежав присудок в далені обставина