Зимний лес
Как замечательно на прогулке в зимнем лесу!
Все вокруг белое, покрытое пушистым, мягким снегом. На ветвях деревьев, особенно на широких лапах елей, лежат кучи снега, похожие на шапки. Все ветви склонились под тяжестью снега. Когда снег падает с дерева, ветка распрямляется.
Небо чистое, голубое. На солнце снег сверкает, переливается и играет всеми цветами радуги, даже смотреть больно на эту роскошь.
Мороз. Скрипит и хрустит под ногами. Если взять в руки немного снега и внимательно рассмотреть, то каждая снежинка – как произведение искусства, будто некий сказочный мастер-ювелир сделал эти крохотные ажурные звездочки.
Деревья покрыты не только снегом, на ветвях – иней и изморозь.
В лесу очень тихо, кажется, что все спят под белоснежным одеялом. В морозном воздухе звуки разносятся очень быстро и раздаются на далекое расстояние. Вот Ворон каркнул, вот еще какая зимняя птичка подала голос. А это синица чирикает. Насыплю им хлеба и муки, им трудно находить пищу зимой.
Нет, не все заснули. Вот и чьи-то следы на снегу. Кто тут бегал? Может, заяц в белой зимней полушубке спасался от рыжей красавицы-лисицы или от серого изголодавшегося волка.
Солнце зимой садится рано. Вот уже розовеет снег на шляпках елок, а белые березки сами становятся золотисто-Розовыми. Сначала голубые, а потом синие и фиолетовые тени ложатся на снег между деревьев. Небо краснеет на западе, а с востока идет тьма, даже тоненький серпок месяца уже можно увидеть. Вечереет, холодно. Возвращаемся домой, по своим следам идем назад по хрустящему снегу. Вышли из леса, оглянулись – а он уже черный на синем снежном ковре.
Юла, медвежонок,меч и т.д
Заботились о детях наверно
Ответ:
Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи.
Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах.
Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.
На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.
Объяснение:
Блум это фея огня из клуб винкс , а леди баг забыл.(
