Селище - это от слово селиться,поселение и означает небольшое поселение т.е. село или деревня.
<span>А городище - означает поселение крупное городского типа с большим количеством населения.</span>
Если брать из компьютера, то троянский конь это вирус, а если из жизни, то это внезапная беда или скажем так "пакасть", предательство
Нация, не имеющая уважение и грамма благодарности к земле, на которой существует, не сможет в дальнейшем (существовать-жить, находиться на этой местности и тд)
Есарабией в разные времена называли разную территорию, однако удобнее говорить о Бесарабии с географической точки зрения, отождествляя ее с южной частью Одесской области Украины, практически совпадающей с Буджакской степью.
Находясь на стыке разных культур, народов, традиций, геополитических и экономических интересов великих держав, Бесарабия представляет собой очень неоднозначное религиозное пространство.
После русско-турецкой войны 1806-1812 гг. по условиям Бухарестского мира Бесарабия, включая Буджак вошла в состав Российской империи. С XVIII века российские власти насильственно депортировали с этой территории ногайцев, турецкое племя, кочевавшее в этом районе, и начали заселять эти земли болгарами и гагаузами, беженцами из оккупированной турками Болгарии. Наиболее интенсивно гагаузы и болгары стали заселяться в 1809-1812 гг. и 1828-1829 гг.
Кроме того, в эту местность после Отечественной войны в России 1812 года активно переселялись старообрядцы различных поповских и беспоповских толков, селились православные русские и украинцы. Царская власть того времени, была заинтересована в заселении и освоении этих земель, представляли переселенцам статус колонистов, который давал им землю, освобождение от части налогов и ряд других привилегий. Здесь же царским правительством было разрешено создание своих колоний немцами, среди которых были как ортодоксальные лютеране, так и пиетисты. Это делалось с политической целью укрепить юг России для развития русского влияния на Балканы.
В январе 1918 г. румынские войска заняли Бесарабию, в которой шла борьба между Советами и противоборствующими им силами. Румынская власть продолжалась на этой территории вплоть до 28 июня 1940 г.
В этот день советские войска по предварительной договоренности с Германией, в соответствии с пактом Робинтропа-Молотова, вошли в Бесарабию и установили на этой территории советскую власть, образовав Измаильскую, а с 1954 года Одесскую область Украинской Советской республики. С 1993 года Украина обрела самостоятельность и Бесарабия входит в ее состав.
Після смерті Святослава (972 р.) між його синами Ярополком, Олегом та Володимиром кілька років точилися міжусобиці за великокняжий престол. У цій боротьбі переміг Володимир. Ставши Великим князем київським, він багато зробив, аби зміцнити державу, встановити лад і порядок. За його князювання та ще потім за князювання його сина Ярослава Київська Русь досягла вершини політичної могутності й стабільності, економічного і культурного розвитку. Князювання Володимира Святославовича та Ярослава Мудрого історики виділяють у другий період історії Київської Русі (978— 1054 pp.).
За часів Володимира в загальних рисах завершилося формування держави. Він приєднав до Києва східнослов'янські племінні князівства й союзи племен: хорватів і дулібів (981 p.), в'ятичів (982 p.), радимичів (984 р.) та ін. Видатний політик і адміністратор Володимир здійснив серію реформ. Спочатку він спробував реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом країни, а в 988 p., переконавшись у віджилості старої віри, запровадив на Русі християнство. Близько 988 р. великий князь провів адміністративну реформу, позбавивши влади місцеву знать (князьків) і замінивши їх великокняжими посадниками, своїми синами й наближеними боярами. На зміну родоплемінному поділу держави прийшов територіальний, що є однією з найважливіших ознак справжньої держави. Було запроваджено новий кодекс правових норм, поки що усний, — "Закон земляний". Володимир піклувався про охорону державних рубежів, давши відсіч агресивним балтським племенам ятвягів і волзьким тюркам-булгарам. Головне місце в міжнародних стосунках Русі займали, як і раніше, взаємини з Візантією. У 988 р. Володимир допоміг візантійському імператорові Василію приборкати бунтівних феодалів. У вдячність за це і розраховуючи на допомогу в майбутньому, Василій видав за князя сестру, принцесу Анну.
Князь Володимир був видатним державним діячем і полководцем, одним із засновників Давньоруської держави. Він увійшов в історію і як Володимир Хреститель, що запровадив на Русі християнство, зробив його офіційно релігією в Київській державі.
Запровадження християнства на Русі Володимиром Великим було підготовлене попереднім історичним розвитком східнослов'янських земель. Візантійські джерела повідомляють, що власне Київська земля була хрещена князем Аскольдом у 860 р. Християнкою була бабка Володимира — Ольга. Серед дружинників його діда Ігоря також були християни. Реформа язичницьких культів — проголошення Перуна верховним богом Київській Русі — не сприяла державному будівництву, усталенню привілеїв панівної верстви суспільства, розвиткові писемності й культури, налагодженню зв'язків з іншими, в абсолютній більшості християнськими країнами. Тому в середині 80-х pp. X ст. київський князь помалу схиляється до думки щодо прийняття іншої, якісно нової релігії — християнства. Проте він виявляв інтерес і до інших релігій — ісламу, іудаїзму.
Незадовго до прийняття нової віри відбувся ряд важливих політичних подій. У 987 р. у Візантії розпочалося повстання проти Василія II. Імператор попросив допомоги в київського князя Володимира. Той згодився, але за умови: імператор віддасть за нього свою сестру Анну. Василій II не мав вибору, тож погодився на вимогу. Володимир, у свою чергу, зобов'язався прийняти християнство. Коли минула небезпека, імператор не поспішав виконувати обіцянку. Тоді Володимир оголосив війну Візантії, рушив на Херсонес і захопив його. Імператор змушений був відправити до Херсонесу сестру. Як свідчить літопис, Володимир прийняв хрещення в соборі св. Василія і обвінчався із царівною. Християнство прийняло також його найближче оточення.
Весною 988 р. відбулося масове хрещення киян, що поклало початок хрещенню всієї країни. Процес християнізації в Київській державі плинув повільно, а нерідко й хворобливо, однак за Володимира більшість населення країни навернулася, принаймні формально, у нову віру. Християнство принесло нову культуру й докорінно змінило світосприймання та самовиявлення населення Київської Русі. Запровадження християнства мало прогресивний характер. Завдяки цьому Київська Русь прилучилася до європейської цивілізації, пожвавилися міжнародні зв'язки нової християнської держави, зріс її авторитет у Європі як могутньої держави. Надзвичайно піднісся й авторитет самого князя.
Таким чином, у період князювання Володимира Великого Київська Русь досягла значного політичного, економічного і культурного розвитку і стала однією з найбільших держав Європи. Вчені порівнювали її з великою Франкською імперією Каролінгів.