Ми ходимо кожного дня по вулицях, займаємося своїми справами та навіть не замислюємося, чи свободні ми направді. Що взагалі можна вважати свободою? У кожного думки, стосовно цього питання, свої. Хтось скаже: це коли нашими діями ніхто не керує, коли ми нікому не кажемо, куди та навіщо пішли. Хтось - що це та можливість, коли ми можемо подорожувати країною без обмежень. Хтось - що це час, коли ми обираємо владу самостійно. Ви вважаєте, ці думки безглуздими, неправильними? Я б не стала так впевнено це стверждувати. У кожної людини свої поняття про "щастя", "батьківщину", "честь", "совість", "свободу"... Для першого свобода від батьків, для другого - від обмежень влади, для третього - юридична свобода. Неможна судити людей за це. А чи потрібна свобода взагалі? Або без неї ми зможемо прожити?
Кожен сам собі з важкістю може відповісти на це запитання. Щодо мене: не знаю... Я вважаю, не може бути однозначної відповіді. З одного боку, надмірна свобода призводить во вседозволенності, а згодом, безглуздя, абсурду; із іншого, без свободи, із одними обмеженнями жити не можна: тоді до нас "повернуться" часи репресій Сталіна, тобто ми знову наступимо на ті самі граблі. Усюди повинна бути золота середина. Але одне я можу сказати чітко: свобода (хоча б мала) потрібна: без неї ми станемо скаженими.
Добре, припустимо, ми отримали цю свободу, а далі що? Що із нею робити? Куди йти? Для чого вона дана? Я вважаю, щоб дати людині можливість обирати. Це потрібно. Поглянте самі: якщо б не було її, як би ми жили? Нам диктували б сценарій нашого життя, визначений десь нагорі, і були б ми усі однаковими. Не вірите? Ні, не хочете вірити! Влада не особливо переймається питаннями народу, ми йому не потрібні, як і наше життя, вирішення проблем. Ми були б лише робочою силою, призначеною для виконання дрібних доручень. Ми - пішки у чужій грі.
Важливою також є свобода від роботи. Так, саме від неї. Помітте: останнього часу ми занадто переймаємося питаннями грошей, ми перестали бути живими людьми. Ми стали ляльками. Бездушними, холодними та безрадісними. Згадайте, коли останнього разу ви просто раділи разом із дітьми, просто сиділи поруч, нікуди не поспішали? Скоріш за все, це було давно... Ні, я не кажу, що заріз усім дружньо потрібно взятися, та покинути свої праці, але не зациклюйтесь на ній. У житті ще багато цікавого! А побачити це нам дозволяє свобода. Той час, коли ми можемо самі вирішити, чому присвятити вільні години.
Отже, свобода може бути різною, але усі її форми важливі. Потрібно цінувати свободу (згадайте часи, коли її не було, згадайте тих людей!). Я згодна зі словами Г. Сковороди: "Що є свобода? Добро в ній якеє? / Кажуть, неначе воно золотеє. / Ні ж бо не злотне. Зрівнявши все злото - / Проти свободи воно лиш болото". Яка різниця, скільки у тебе грошей, якщо ти не можеш вирішувати нічого сам (аж до таких питань, що тобі їсти на сніданок. Усе за тебе вирішать нагорі). Чим більше у тебе грошей, тим менше свободи. Тебе просто купили, тебе і твоє життя... Час замислитися про це та зробити висновки.
P.S. Ну, чим могла, допомогла. Вибач, якщо щось не так. (Прохання: хоча б напиши свої думки (сподобалось чи ні?)).
Газообме́н
<span>совокупность процессов обмена газов между организмом и окружающей средой; состоит в потреблении кислорода и выделении углекислого газа с незначительными количествами газообразных продуктов и паров воды. Интенсивность Г. пропорциональна интенсивности окислительно-восстановительных процессов, происходящих во всех органах и тканях, и находится под регулирующим влиянием нервной и эндокринной систем. </span>
<span>Газообмен обеспечивается функциями нескольких систем организма. Наибольшее значение имеют внешнее, или легочное, дыхание, обеспечивающее направленную диффузию газов через альвеолокапиллярные перегородки в легких и обмен газов между наружным воздухом и кровью; дыхательная функция крови, зависимая от способности плазмы растворять и способности гемоглобина обратимо связывать кислород и углекислый газ; транспортная функция сердечно-сосудистой системы (кровотока) , обеспечивающая перенос газов крови от легких к тканям и обратно; функция ферментных систем, обеспечивающая обмен газов между кровью и клетками тканей, т. е. тканевое дыхание. </span>
<span>Диффузия газов крови (переход газов из альвеол в кровь, из крови — в клетки тканей и обратно) осуществляется через мембрану клеток по концентрационному градиенту — из мест с более высокой концентрацией в области более низкой концентрации. За счет этого процесса в альвеолах легких в конце вдоха происходит выравнивание парциальных давлений различных газов в альвеолярном воздухе и крови. Обмен с атмосферным воздухом в процессе последующих выдоха и вдоха (вентиляция альвеол) вновь приводит к различиям концентрации газов в альвеолярном воздухе и в крови, в связи с чем происходит диффузия кислорода в кровь, а углекислого газа из крови. </span>
<span>Диффузия газов через альвеолокапиллярную перегородку начинается с диффузии через тонкий слой жидкости на поверхности альвеолярного эпителия, в котором скорость диффузии (т. е. количество газа, проходящего через мембрану в единицу времени) ниже, чем в воздухе, т. к. коэффициент диффузии обратно пропорционален вязкости среды и зависит также от растворимости (абсорбции) газов в данной жидкости. При одинаковом сопротивлении диффузии скорость диффузии прямо пропорциональна разнице парциального давления газа по обе стороны мембраны</span>
<span>процесс образования органических веществ из углекислого газа и воды на свету при участии фотосинтетических пигментов (хлорофилл у растений, бактериохлорофилл и бактериородопсин у бактерий</span>
