1)Поблизу( давно(прислівник )закинутого(прикметник) пляжу(іменник), що(сполучник) славився(дієслово) лише спокоєм(іменник) води(іменник) будь-якоі пори(іменник) року(іменник),уперше зацвіла(дієслово) ніжна(прикметник) сакура.(іменник)
2)Уся Таврія(іменник) серед білого(прикметник)дня(іменник) раптом окуталас1)Поблизу давно закинутого пляжу, що славився лише спокоєм води будь-якоі пори року,уперше зацвіла ніжна сакура.
2)Уся Таврія серед білого дня раптом окуталась таким присмерком, що, не мружачись , можна було дивитися на сонце.
<span>3)Кілька днів тому мі домовилися з одеським широкоформатним кінотеатром про робочий перегляд нашого вже відзнятого матеріалу, і ось дзвінок.</span>ь таким присмерком, що, не мружачись , можна було дивитися на сонце.
3)Кілька днів тому мі домовилися з одеським широкоформатним кінотеатром про робочий перегляд нашого вже відзнятого матеріалу, і ось дзвінок.
Моє перше слово це частинка мого бездоганного мовлення,тобто крок до успіху.Здавалося б звичайне слово мама або тато,кажучи ці слова ти розумієш наскільки твоє мовлення гарне.Сказати перші слова тобі допомагають мама й тато,граючись у ігри та повторюючи слова як папуги.Але все таки якщо вивчиш одне слово тобі відкриються всі інші.Саме так виглядає перше слово.
Хотілося б знати, про що думав той, хто вибрав для акровірша слово "Максим". В сучасній українській мові майже немає слів, що починаються з И! Ну, вийшло що вийшло. Заримувати не вдалося, так що вважайте це білим акровіршем.
Мій добрий друже, ти добре вчишся
А ще нам дуже допомагаєш
Кожного дня ти нас виправляєш
С тобою ми всі вчимося краще.
"Идея.. ні, тут не так. Ідея"
Ми дуже вдячні тобі за це
В парку були такі дерева : каштани, тополі, клени, липи.
Троянди, канни, жоржини, айстри - такі квіти були посаджені на клумбі.
На клумбах, на газонах, на подвір'ях - скрізь було охайно прибрано.
Майже щоліта я їжджу до бабусі в село Веселе. Там у мене є приятель
Андрій. Він мій ровесник і так само, як і я, приїжджає влітку до своєї
бабусі з міста. Андрій - веселий і добрий товариш, хоча й любить
прихвастнуть, та й боязкуватий малість: Один раз пішли ми з Андрієм і
іншими хлопцями в ліс. Довго ходили, назбирали грибів, наїлися чорниці.
День уже давно перевалив за обід, коли ми повернули додому. Ідемо, різні
цікаві випадки з життя один одному розповідаємо. А Андрюшка що не
скаже, виходить, що він самий сміливий, найшвидший, самий кмітливий. Ми
посміюємося тихенько, але не заперечуємо - нехай собі бовтає. Але отут
недалеко від краю лісу ми почули незрозумілий шум. Загрозливий тупіт
насувався прямо на нас, тріскотіли суки, і мені, якщо чесно, стало
небагато не по собі. Але. я подивився на місцевих хлопців і побачив, що
їм ничуточки не страшно.
Андрій же, не втрачаючи ні секунди, незбагненним чином забрався в
густі колючі кущі й тихо, з розширеними від страху очами, подавав нам
звідти знаки. Незабаром шум вийшов, і сільські хлопці прийнялися
реготати, витягаючи Андрюшку із чагарнику. Виявляється, за пагорбом
пролягала тропа, по якій сільська череда вертається додому. Так ми,
міські, злякалися звичайних корів, а Андрій цим летом більше не
хвастався.
2 варіант
Із приходом осіни починається грибна пора. По вихідним ми всією
родиною сідаємо на електричку і їдемо в ліс. У кожного в руках більший
кошик, а за спиною - рюкзак з їжею й теплими речами.
У цю неділю асі було як звичайно. паровоз, Що Пихкає, привіз нас на
станцію о шостій годині ранку. Ми відправилися по стежці в глиб лісу,
любуючись золотавим листям і радуючись тихій сонячній погоді.
Після недовгого привалу й сніданку почалося «грибне полювання».
Грибів виявилося сила-силенна: і сироїжки, і маслюки, і білі, і
лисички... Більші й зовсім малюсінькі, які є смачніше всього. Ми так
захопилися, що зовсім забули про необхідність запам'ятовувати дорогу, а
коли спробували зорієнтуватися, зрозуміли, що... заблудилися.
Спочатку я дуже зрадів: от було б здорово заночувати в лісі! Але мама
швидко остудила мій запал, сказавши, що осінні ночі холодні, та й спати
не на чому - спальники-те ми не взяли. Тому було вирішено вибиратися.
Ми рушили навмання, голосно кричачи «агов! агов!». На щастя, незабаром
нам зустрілися інші грибники, які й вивели нас на станцію.
<span>Додому ми повернулися утомлені, але з повними кошиками грибів. Так, ця пригода запам'ятається мені надовго.</span>