Ми живемо на планеті Земля, і її треба берегти, бо іншої планети у нас немає і не буде. Тому треба сприймати природу як свій власний дім: не забруднювати річки та озера, не розкидувати повсюди сміття. Ми ж не смітимо у себе вдома? Також шкідливо спалювати восени листя та суху траву, бо це забруднює повітря. Крім того, якщо ми всі будемо садити дерева, кущі та квіти, то наші міста і села стануть зеленішими і красивішими. Чим більше дерев ми посадимо, тим корисніше це буде для планети. Я вважаю, що кожен повинен посадити хоча б одне дерево.
Білки дуже гарні тварини. Вони живуть в лісі. Білочки бувають різних розмірів, у них гарний, руденький одяг))
Леся Українка - видатна українська письменниця, перекладачка, культурна діячка.
Леся Українка написала дуже багато віршів. Моїм улюбленим є (наведи приклад сам, з віршів які ви зараз проходите)).
Мені дуже прикро, що я не зможу побачити ії в своєму житті, але якби в мене була така можливість, я б неодмінно якось би це зафіксував. Зроблячи кілька фотографій з нею, я б одразу став відомим.
Звісно, я б дуже хвилюва(вся/лася), через те, що поряд зі мною знаходиться одна з найвідоміших Українських поетес. Ця жінка дуже сильна на моральному рівні. Попри хворобу, вона не припиняла писати, не здавалась.
Дуже хотілося б подякувати цій людині за дуже великий внесок в українську літературу. Незважаючи на те, що письменниця народилася ще в 19-тому столітті, її вірші та твори вивчають і по сьогоднішній день.
Я б дуже хотіла зустрітись з цією письменницею, так як, це дуже велика честь для мене. (Чим зміг, тим допоміг;)
Одного разу мені дали завдання написати про життя сучасних школярів. Для цього мені потрібно було побувати в одній зі шкіл міста. Чесно кажучи спочатку я трохи сумнівався, чи все пройде добре, адже сучасні учні не такі як раніше. Але все таки я поїхав в одну з таких шкіл. Ці хлопці та дiвчата були такі різні, тямущі, яких об'єднувала школа,а іноді загальні інтірес.
Я зайшов в один з класів і запитав,що вони думають про школу, про своїх однокласникiв. Мене вразило те, що відповіді були майже однакові. Всі вони говорили : "Школа подарувала нам багато незабутнього, що коли ми закінчимо школу, то всі розбіжимося в різні боки, будемо рідко зустрічатися, наші погляди на життя поміняються, будуть нові проблеми, нові друзі і недруги, але шкільні товариші залишаться в пам'яті назавжди."
Я вже готовий був подати до редакції матеріал, але несподівано учні у яких я брав інтерв'ю запросили мене в похід. Коли ми йшли всім було весело, потім дівчатка стомилися, а хлопці забрали у них рюкзаки й волокли їх на собі, як і свої. До ночі вони розбивали наметове містечко і збирали хмиз, а ми готували вечерю на багатті й відпочивали. Потім були гітара і пісні, дзенькіт комарів і солодкий сон. На наступний день ми рушили далі по маршруту. І так тиждень. Всі хлопці були такими уважними, турботливими, сильними, кмітливими. І тут я зрозумів, що наше майбутнє і майбутнє наших дітей в добрих ,надiйних руках.