Шановні однокласники!Запрошую Вас на свято осені, яке відбудеться 22 жовтня о 15: 00 у приміщенні актового залу ЛЗШ №36.З повагою організатор святая! Вставь свой кабинет или школу. Кого пригласить можешь друга ли подругу.
Я согласна со словами "без ядра орех - ничто, также, как и человек без сердца." Ведь бессердечный человек - пустышка. Он не чувствует радости за других, не сочувствует горю. Ему незнакома любовь.
Например, вспомним всем известное произведение "Евгений Онегин". Татьяна полюбила Онегина, а он ответил ей отказом. Ответил резко, и этим разбил сердце бедной девушки. Спустя несколько лет он увидел Прекрасную богатую женщину с положением, это была Татьяна. И тут он, конечно побежал и признался её в вечной любви. Но мы же знаем, что на самом деле не было у него никаких чувств, кроме тщеславия, жажды славы и удовольствий. Он был бессердечным человеком и поплатился за это.
Или, к примеру, сказку о принцессе и свинопасе. Прекрасный принц влюбился в очаровательную принцессу, её красота затмевала солнечный свет, но она оказалась всего-лишь красивой скорлупкой от ореха. Девушкой, которой не важна любовь, она была согласна поцеловать свинопаса за музыкальный горшочек, но оттолкнула принца, приславшего её в подарок соловья, розовый куст и самые светлые чувства. Как результат - отец выгнал её из замка, и она уже не принцесса, а нищенка, не умеющая делать ничего полезного.
Таким образом, мы доказали, что бессердечный человек - пустышка, и ничем хорошим это ему не грозит.
Обабіч старої груші сховавшись за густе листя сором'язливо визирали ніким неполохані голівки чортополоху. Зате мальви прикрашаючи стежину незайманою красою ніскільки не соромилися людського ока. Миколка не знав ні звідки він родом, ні скільки йому літ, ні про що думали його нерозважні батьки пускаючи в світ свою дитину. Він ніскільки не турбувався про своє майбутнє й ніщо не смутило його світлорусяву голівку.
Речення складне, двоскладне, поширене, розповідне
Для кожної людини, яка щиро любить рідну землю, її природа - найчарівніша у світі. Та мені здається, що немає нічого прекраснішого за українські краєвиди. Яке серце не сповниться радістю, доторкнувшись до краси України? Яка душа не озветься трепетною й щирою любов'ю до неї?
<span> Золотом котяться пшеничні хвилі на степових просторах української землі. Чистим блиском сліплять очі під блакитно-бездонним небом, сонячним віддзеркаленням зігрівають кожну твою клітиночку. Душа народжує пісню, і ти раптом розумієш, що мелодію до неї творять дзвінкі потоки великих і малих річок. Вони розкинули свої срібні стрічки серед зелених дібров, серед квітучих степів, у сивих горах. Вдень купається в них сонячне проміння, а вночі зірки милуються в них своєю красою. </span>
<span> Квіти... Як їх багато на моїй землі! Вони скрізь: і біля охайних осель, і на нивах, і на білих рушниках. Мені навіть здається, що слова "квітка" і "Україна" - це синоніми, бо такої квітучої землі, мабуть, нема ніде. </span>
<span> З ранньої весни лунають над цим квітучим багатством пташині пісні. Прорізують повітря стрижі та ластівки, поважно пливуть лелеки, неначе граються з морськими хвилями чайки... А соловей, пташиний цар, став беззаперечним символом української мови. </span>
<span> ...Україна за світовими стандартами - країна не дуже велика. Але, на мою думку, її можна порівняти з безцінним діамантом в оточенні земель інших країн. Діамантом, який передали нам пращури і який ми повинні залишити після себе наступним поколінням. І якщо ти вважаєш себе гідним сином чи дочкою рідної землі, то маєш берегти, примножувати її красу - і тоді вона заквітчає твоє серце й життя добром і щастям. </span>
